Час від часу на співбесідах я зустрічаю кандидатів, які можуть хвилюватися. На мою думку, це абсолютно природно. Незалежно від того, наскільки доброзичливою є розмова, хвилювання — нормальна реакція на важливі життєві моменти. Причини можуть бути різні, і головна мета інтерв’юера (рекрутера або технічного спеціаліста) — зробити процес якомога комфортнішим, допомагаючи кандидатові розслабитися й показати себе з найкращого боку.
Цілком зрозуміло, чому перед співбесідою виникає хвилювання: ми прагнемо справити хороше враження та отримати роботу, але не завжди можемо передбачити, як саме складеться розмова.
Нещодавно я зіткнулась із кейсом, коли кандидату відмовили через те, що він занадто хвилювався під час співбесіди, аргументуючи це як «недостатню стійкість до стресу».
Мене цей підхід здивував, і ось чому:
- Якщо людина відчувала хвилювання протягом розмови, чи достатньо комфортну атмосферу ви створили для неї?
- Українці, які живуть під постійними загрозами обстрілів, часто перебувають у стані хронічного стресу. Чи варто забувати про це під час оцінки кандидатів?
- Якщо ви робите проєкції на майбутні робочі моменти, можу тільки уявити, наскільки стресовими можуть бути умови в самій компанії.
- Кандидат може хвилюватися через сильне бажання отримати саме цю посаду, саме у вашій компанії. Ми часто хвилюємося перед подіями, що мають для нас велике значення.
На мою думку, ключовим завданням під час співбесіди є створення умов, у яких кандидат почуватиметься впевнено. Це допоможе обом сторонам отримати найкращий результат та уникнути непорозумінь.
Мій висновок:
Не робити поспішних висновків, а мислити гнучко й об’єктивно.
Бажаю всім конструктивних і взаємно поважних співбесід!
Цей текст з особистого блогу, опублікований з дозволу автора.
Цей матеріал – не редакційний, це – особиста думка його автора. Редакція може не поділяти цю думку.
Сообщить об опечатке
Текст, который будет отправлен нашим редакторам: