Як подолати страх втратити роботу. Історія Олега, в якому ви можете впізнати себе

Олегу 32 роки, 10 з них він працює у сфері IT. На перший погляд, в його житті все добре: стабільна робота у великій компанії, хороший дохід, дружина та друзі. Однак з часом робота перестала приносити задоволення: проєкти втратили свою цікавість, колеги дратують, тимлід чіпляється до дрібниць, а зарплата вже не здається такою привабливою. Тому кожен робочий день став випробуванням. 

Через регулярне нервування напружилися стосунки з дружиною, почалися проблеми зі сном, з’явилося відчуття постійної втоми. Олег розумів, що цей стрес виникнув через незадоволеність роботою, й він впливає на всі сфери його життя. Але не міг наважитися на звільнення, бо кожного разу з’являлися підступні думки: «буде важко знайти іншу роботу», «мене вважатимуть невдахою», «раптом нова робота виявиться гіршою за цю». 

За результатами досліджень, від 31% до 42% українських ІТ-фахівців бояться втратити роботу. З одного боку, це пояснюється невпевненістю у власному майбутньому через нестабільність економіки та ризик скорочень. Проте 66% опитаних заявили, що самі воліють змінити роботу, але не роблять цього через страх не знайти нову.

Олег відчував, що ігнорування проблеми лише погіршуватиме ситуацію. Бо через його стан конфлікти з тимлідом та непорозуміння з колегами почастішали, а продуктивність зменшилась. І це дратувало ще більше. Олег вирішив розірвати це коло, і почав з вивчення того, що таке страх та чому він з’являється.

Навіщо людині страх

Наші пращури, що жили тисячі років тому, відчували страх кожного разу, як виходили з печери, бо знали, що за кущами може ховатися хижак. Цей страх допомагав їм бути обережними, тримати списи напоготові та уникати небезпек. Для них страх був інструментом виживання.

Сучасна людина не стикається з шаблезубими тиграми, проте страх все ще присутній в її житті. Часто він не має реальної підстави, натомість перетворився на джерело постійного стресу, який заважає жити повноцінно. 

Безпідставний страх — це проблема, яку не можна ігнорувати. Проте в ситуації з Олегом ця проблема другорядна. Бо почалося все з незадоволеності роботою та роздратування, яке з часом переросло у постійний стан нервозності. Щоб розібратися з першоджерелом стресу, Олег, за рекомендацією приятеля, звернувся до психолога.

Разом вони почали з’ясовувати причини, які раптово змінили ставлення чоловіка до роботи. Виявилося, що три місяці тому в команду прийшов новий тимлід — жорсткий і вимогливий. Відтоді в Олега з’явилося відчуття, що він працює в умовах постійного тиску та контролю. Це стало головною причиною його тривоги, вплинуло на самооцінку та позбавило відчуття безпеки на роботі.

Практична порада

Якщо відчули бажання змінити роботу, не поспішайте відразу це робити. Спочатку проаналізуйте, коли саме це бажання з’явилося та з чим воно пов’язане. Іноді буває достатньо позбутися джерела проблеми.

Психолог запропонував Олегу кілька стратегій для розв’язання проблеми:

• відверто поговорити з тимлідом про свої відчуття, потреби та очікування й запропонувати більш конструктивний формат робочих комунікацій;
• навчитися встановлювати особисті кордони;
• спробувати змінити сприйняття ситуації та сфокусуватись на особистісному рості, який міг би стати результатом жорстких робочих умов. 

Впроваджуючи рекомендації психолога, Олег відчув, як поступово, крок за кроком змінюється робоча атмосфера та його взаємодія з тимлідом. Зменшилась напруга, критика хоч і не зникла зовсім, проте чоловік став легше її сприймати, а усі зауваження намагається обговорювати спокійно та професійно. 

Покращилось самопочуття: Олег без будильника прокидається о 7 ранку, ходить до тренажерної зали, на вихідних залюбки зустрічається з друзями. Він не став «залізною людиною», яка не відчуває втоми, проте бачить разючі зміни у порівнянні зі знесиленням, що переслідувало його до терапії. 

Ба більше, робота над собою принесла Олегу бонуси навіть в особистих стосунках. Раніше чоловік завжди намагався уникати конфліктів. Кожного разу, коли дружина просила його щось зробити по дому, він не міг відмовитися, навіть якщо на це не було сил. Тепер Олег вміє будувати власні кордони. Тож, коли після важкого робочого дня дружина попросила його прибрати у кімнаті, Олег спокійно відповів: «Я розумію, що це важливо, і обов’язково зроблю це пізніше, але зараз мені потрібно відпочити». Ця відповідь не викликала конфлікту, навпаки, дружина зрозуміла його потребу побути на самоті в цей момент. 

За допомогою психолога Олег подолав причини стресу. Настала черга розібратися зі страхом.

Найбільший страх людини — страх щось втратити. Цим часто користуються маркетологи, змушуючи нас купувати речі, які нам не потрібні, лише через те, що «залишилося лише дві одиниці товару зі знижкою» чи «акція завершиться через 45 хвилин». Цей же страх є найбільшим гальмівним моментом нашого розвитку: «якщо я втрачу цю роботу, я можу не знайти кращу».

Найстрашніше відбувається тоді, коли цей ірраціональний страх ми починаємо раціоналізувати, шукаючи виправдання своїй бездіяльності: 

• «робота мені не подобається, проте ця компанія з гучним ім’ям та гарною репутацією»;
• «за графіком у мене через місяць відпустка, а на новій роботі ще не скоро вдасться відпочити»;
• «керівник хоч і токсичний, проте зарплата завжди вчасно»;
• «в галузі криза, всюди скорочення — зараз не найкращий момент для звільнення».

Таким чином ми підсвідомо заганяємо себе у пастку, вибратися з якої самостійно буває не просто. 

Психолог пояснив, що зі страхом потрібно боротися на двох рівнях:

1. Раціональний рівень ґрунтується на аналізі реальних ризиків і конкретних діях для підвищення своєї впевненості в майбутньому.
2. Ірраціональний рівень полягає у подоланні глибинних, часто несвідомих внутрішніх переконань, які виникають без реальних підстав, але сильно впливають на емоційний стан.

За порадою психолога, Олег почав з конкретних кроків для подолання страху на раціональному рівні:

• Проаналізував ринок праці та вивчив наявні вакансії. З’ясувалося, що ситуація з роботою не така безнадійна, як він думав. Потім склав список навичок, які зустрічаються в вимогах роботодавців і план для покращення своєї конкурентоспроможності.
• Записався на курс англійської, аби «вбити двох зайців» одразу — підтягнути цей скіл, щоб підвищити свою цінність як фахівця та відволіктися від стресу.
• Почав відвідувати професійні галузеві конференції та виставки, де дізнавався новини, знайомився з колегами та експертами. Як виявилося, це важливе джерело інформації про ринок та роботодавців.
• Щоб мати більше впевненості у майбутньому, почав створювати фінансову подушку безпеки. Він збагнув, що у такому випадку при пошуку нової роботи матиме більше часу на вдумливий вибір, і не буде змушений хапатися за першу ліпшу пропозицію.
• Оновив резюме, підготував список рекрутингових агенцій, склав перелік компаній, звідки хотів би отримати офер. Це додало йому відчуття контролю над ситуацією.

Паралельно впроваджував практики самодопомоги, які рекомендують фахівці: 

• Записував думки, емоції та ситуації, які пов’язані зі страхом, щоб краще зрозуміти свої тригери.
• Працював з негативними установками: до кожного негативного твердження підібрав протилежне позитивне, яке підкріплювало його впевненість («я недостатньо кваліфікований, аби знайти іншу роботу» — «я постійно розвиваюсь і покращую свої навички»).
• Візуалізував позитивний результат: уявляв, що знайшов роботу з гарними умовами, комфортною атмосферою та привабливою зарплатою.
• Наважився поділитися своїми переживаннями з близькими. Це допомогло отримати інший погляд на ситуацію та суттєво зменшило його тривожність.

Проте головна робота зі страхом відбувалася у цей час на ірраціональному рівні під час консультацій з психологом. За допомогою психодинамічного підходу вони почали досліджувати глибинні причини тривожності. Під час терапії Олег усвідомив, що головне джерело його проблем — минулі переживання та установки.

В дитинстві Олег часто відчував тиск з боку батьків, які вимагали від нього досягнень і стабільності. Постійне порівняння з успішним «сином маминої подруги» призвело до глибокого страху не відповідати очікуванням, що й трансформувалося в постійну тривогу з приводу роботи. Психодинамічна терапія допомогла Олегу пропрацювати ці внутрішні конфлікти та зрозуміти, що його страх не має реальної причини.

Робота зі страхом на ірраціональному рівні вимагає багато часу та зусиль, проте дозволяє не лише позбутися точкової проблеми, а й дає величезний поштовх до розвитку. Бо позбавляє усього, що заважало масштабно мислити, продуктивно працювати й ставити амбітні цілі. 

Запитаєте, а що ж Олег? Він продовжує працювати на старому місці в мирі та злагоді з командою, що не заважає йому приглядатися до цікавих пропозицій. Але цього разу бажання змінити роботу не пов’язане зі спробою втекти від проблем та джерела стресу. Після глибинної роботи з психологом Олег чітко розуміє, чого хоче насправді, знає як досягти цілі та, головне, впевнений, що він на це заслуговує.