Квартири по $500 без центрального опалення: як вирватися до Батумі з окупації — що важливо знати українцям

Ситуація на окупованих територіях залишається вкрай складною, умов для нормального життя там немає. Сьогодні я хочу розповісти про свого колегу Сергія — тімліда бекенд-розробки компанії WEZOM, в травні він був змушений вивезти свою родину з Херсона. Після кількох спроб вирватися на вільну територію України Сергій із сім’єю поїхали в іншому напрямку й дісталися Грузії. Спочатку до Тбілісі, а потім й до Батумі.

Сьогодні він хоче поділитися тим, наскільки комфортно жити та працювати у Грузії, розповісти про дорогу, грузинську гостинність, а також дати кілька порад тим, хто хоче вирватися з окупованих територій.

Передаю йому слово.

Голосні «прильоти» змусили залишити місто

Після окупації ситуація в Херсоні сильно ускладнилася — різко зросли ціни, виникли проблеми з продуктами та ліками. А у травні до цього додалися щоденні «ульоти» та «прильоти» — все це було надто голосно.

Мій син дуже лякався через вибухи, й ставало дедалі гірше. Тож у другій половині травня ми завантажили речі до машини та поїхали.

Чи можна було виїхати на вільну територію України

Коли ми вирушили, безпечної можливості виїхати на вільну територію не було. Ніхто не надавав жодних «зелених коридорів», спробу перетнути лінію фронту всі здійснюють на власний страх і ризик. Це був той ще квест, щоранку люди збиралися та їхали.

Кому щастило, той проїжджав, але дехто міг простояти кілька діб та повернутися назад. Знову ж таки, існувала загроза обстрілів, було багато новин про заміновану територію.

З іншого боку, ми почали прикидати, що вартість житла в західних регіонах України, куди рухалися всі, вже була cпівставною з ціною оренди квартири в Грузії. Тож вирішили спробувати щастя в іншій країні, оселитися біля моря.

Шлях до Грузії через Крим та рф

На адмінкордоні Криму утворилася велика черга з машин та пішоходів, там проводили щось на кшталт фільтрації. Мою дружину та сина перевірили швидко, а я деякий час чекав своєї черги на «співбесіду».

Російські силовики перевіряють телефони та ставлять стандартні питання, на кшталт «Чи знаєте ви когось із військових?». Нерідко такі питання супроводжуються спробами психологічного тиску, людей намагаються піймати на брехні («Та що ж це у вас ніхто не знає ані військових, ані поліцейських, кого не запитаю?!»). Але загалом адмінкордон ми перетнули без проблем.

Шлях територією рф був спокійним, нові складнощі виникли вже на під’їзді до кордону Грузії, де почалися внутрішні блокпости.

Я спостерігав, що місцевих там пропускають, але машини на українських номерах зупиняють.

Ми також проходили контроль на цих блокпостах, показували документи, відповідали на запитання. На російсько-грузинському кордоні по суті було те саме, що й на в’їзді до Криму. Але людей там ще більше, до того ж вони їдуть цілими автобусами. Ми дуже довго чекали на свою чергу на контроль, поки нам не перевірили телефони та не дозволили проїхати. 

Що важливо знати при в’їзді до Грузії

Українцям для в’їзду не потрібна віза, вистачить загранпаспорту або нового паспорту у вигляді ID-картки. Грузія дозволяє цілий рік перебувати на своїй території без візи. 

Ті, хто перетинає грузинський кордон автівкою, мають подбати про страховку — «зелену карту». Вона обов’язково має покривати Грузію, а якщо хтось не планує тут затримуватись, то й інші країни.

Якщо ваш страховий поліс не покриває Грузію, це не страшно, його можна оформити на в’їзді до країни. Буквально за два кілометри від митниці є місце, де можна придбати сім-карту з інтернетом та оформити «зелену карту» щонайменше на 15 днів. Вартість страхування на 15 днів становить 30 ларі (близько 400 грн). Це робиться через термінал протягом 5 хвилин. 

Я на той момент мав страхування, яке покривало більшість країн Європи. Але вже після прибуття до Тбілісі з’ясувалось, що Грузія до нього не входить. Я тоді дуже хотів співпрацювати саме з українською компанією, й після віддаленого оформлення нового полісу та оплати українським страховикам втрапив до неприємної бюрократичної пастки. Спочатку мені помилково оформили ще один поліс без Грузії, а тепер ніяк не повертають кошти за нього. Словом, якщо одразу не приділите страхуванню належної уваги, то ризикуєте витратити чимало часу та нервів на спілкування зі службою підтримки.

Влада Грузії привітно приймає біженців з України, у червні прибулих безплатно селили до готелів з безкоштовним харчуванням.

Коли ми в’їжджали до Тбілісі, то одразу на в’їзді зв’язалися з мерією та отримали направлення до готелю. Нас без жодних проблем поселили вночі, потрібно було лише надати інформацію про перетин кордону. Умови підтримки біженців можуть змінюватися, тому краще заздалегідь уточнювати їх через офіційні канали грузинської влади.

Програму розселення вже могли призупинити, але існує щонайменше програма виплат переселенцям грошової допомоги в кількасот ларі.

Як живеться та працюється у Батумі

Моя дружина від самого початку хотіла жити біля моря, тому ми не затрималися в Тбілісі надовго та виїхали до Батумі. Загалом життя тут обходиться трохи дорожче, ніж у довоєнній Україні, але це пов’язано, зокрема, і з туристичним сезоном. А ось за що ми полюбили Батумі, то це за м’який клімат, море та грузинську кухню. На місцевих пляжах завжди не надто людно.

Оренда житла та комуналка

Оренда пристойної двокімнатної квартири там коштуватиме приблизно $500 на місяць, але є варіанти й за $300. На вартість житла та життя істотно впливає курортний сезон.

Житловий фонд у Батумі досить новий, в оренду здається чимало квартир-студій.

Комуналка у Грузії трохи дорожча, ніж була в Україні до початку війни. Але чимало будинків та квартир не мають центрального опалення, тут вже як вирішили самі господарі. У нас у квартирі є газовий котел, який працює як конвектор й непогано тримає температуру. Взимку тут м’якше, ніж в Україні, у холодну пору року обіцяють у середньому 12 градусів.

Транспорт та інтернет

Громадський транспорт у Тбілісі возить українців безкоштовно, принаймні так було у червні. Достатньо показати паспорт на вході до метро чи автобуса.

Інтернет у Батумі швидкий, але дорогий. Наприклад, ми платимо 30 ларі на місяць за 20 мегабіт, тобто щось близько 400 гривень. Для порівняння, у Херсоні смуга у 100 мегабіт до початку війни коштувала 120 гривень. Сім-картки продаються за паспортом.

Банкінг

Щодо банкінгу: у магазинах працюють українські банківські картки, з них без проблем можна поповнити баланс на телефоні. Але сплатити за інтернет та ЖКГ з карти онлайн у мене так і не вийшло, реквізити для оплати просто не прив’язуються. Деякі послуги ми оплачуємо через платіжні термінали, тим паче на вулицях їх дуже багато.

Про грузинську гостинність

Мешканці Грузії ставляться до українців із теплотою та співчуттям, десь роблять знижки та по-людськи допомагають. Наші сусіди постійно питають нас про новини з України.

У мене був випадок, коли під час поїздки з Тбілісі до Батумі в машині раптово зірвало рульову колонку й довелося шукати в незнайомому місті СТО. На щастя, поряд свою машину мив місцевий хлопець, він зголосився нам допомогти й повів до найближчої майстерні.

Механік у СТО полагодив усе за 10 хвилин, а коли дізнався, що ми українці, навідріз відмовився брати з нас гроші.

Водночас до Грузії їдуть чимало росіян, і я знаю місцеві історії про їхні конфлікти з українцями. Комусь можуть нахамити в магазині, а комусь і побити шибки в авто. Особисто я з таким жодного разу не стикався. На вулицях все мирно та спокійно, і якщо не проводити вечори у сумнівних барах, то ймовірність нарватися на конфлікт невелика.

Тим, хто хоче виїхати

Якщо маєте можливість зупинитись у друзів чи родичів в Україні, то загалом краще так і зробити. Релокація до іншої країни вимагатиме суттєвої фінансової подушки, оскільки всі валютні конвертації зрештою відчутно б’ють по кишені.

Але якщо можливості безпечно виїхати та розміститися в Україні немає, то Грузія — це хороший варіант для релокації та віддаленої роботи.

Слідом за Грузією можна вирушити й далі — до Туреччини, Болгарії, тощо. Думаю, релокація — це не лише безпека, а ще й нові знайомі, новий досвід. Це можливість оцінити рівень життя в інших країнах та почерпнути щось на майбутнє.

З погляду побуту, інфраструктури та благоустрою міст наші сусіди багато в чому випередили нас, а в чомусь суттєво відстають. І ми обов’язково використовуємо цей досвід, коли Україна переможе та повернеться до мирного життя.

Читайте також: Вступити до вишу, щоб виїхати з України: чи насправді працюють чотири популярні способи перетнути кордон