«Зрозумів, що гроші треба заробляти на роки вперед»: як айтівці переглянули своє життя через війну
Війна змінює світ не лише навколо нас, а й усередині. Ми починаємо замислюватися: чи правильно ми жили раніше та як хочемо жити тепер? Ці питання не залежать від професії людини, тому айтівці — не виняток.
Highload зібрав добірку нових життєвих орієнтирів IT-фахівців із соцмереж.
_____________
- «Я дуже хочу стати по-справжньому вільним і не боятись відкрито виявляти свої почуття. Я ж українець, а свобода для нас — одна з найголовніших цінностей у житті. Тепер коротко про головне: я — гей»
- «Війна навчила цінувати багато з того, що було незначним у мирний час. Усі ті дрібниці стали різко дуже цінними»
- «Нічого не переосмислила, ще більше переконалася в тому, що завжди мала рацію в позиції “Живи зараз”»
- «Переглянула життя ще 2015-го, коли були під обстрілами. З’явилося сильне бажання самореалізуватися, не пливти за течією, не забивати на свої сильні сторони»
- «Хочу припинити спілкування з батьками. Тому що стільки негативу та нагнітання обставин від батька, який мав би заспокоювати, не бачив ще»
- «Зрозумів, що гроші треба заробляти на роки вперед»
- «Хочу повернутись до танців, але чогось нового для мене і того, що розпалює всередині вогонь. Звісно, це бачата. Ще закрию питання зі своїм житлом та відкрию питання автомобіля»
- «Завжди сумнівалася, чи не надто жорстка до людей і чи не дуже упираюся у свої принципи. Зараз виявилося — ні, якраз. Внутрішня цілісність дозволяє виживати та триматися навіть у найважчих умовах»
- «Раніше працювала для себе; зараз працюю, щоб допомагати армії»
- «Те, що я відчула за цей місяць — це новий рівень свободи. Дуже сильно все оголилося, залишилося лише справжнє. Більше немає маніпуляцій та багатоходівок, тільки слова, які мають вагу»
- «Я перестану допускати зі свого боку навіть жартівливий тролінг у бік ЛГБТ. Саме вони допомагають моїм рідним за кордоном, не вимагаючи жодних грошей»
- «Ця війна для мене стала одкровенням щодо того, що відчувають меншості. Цей місяць був одним з найгірших у моєму житті. Нас, українців, вбивають за те, що ми не хочемо бути росіянами. І якщо тільки уявити, що те саме меншість відчуває все життя — стає страшно. Дуже сподіваюся, що цю ж аналогію проведуть багато інших людей та дискримінації в Україні стане набагато менше»
Сообщить об опечатке
Текст, который будет отправлен нашим редакторам: