«Якась мізковиносна дич»: про стресові співбесіди або що найбільше бісить айтівців на інтерв’ю

Співбесіди — це завжди бажаний та хвилюючий етап в процесі пошуку роботи. Але інколи інтерв’ю здатне сильно зіпсувати настрій, навіть якщо тобі зробили офер. Ми розпитали, що айтівців найбільше бісить під час співбесід — і результат може здивувати.

Дратуючі співбесіди — не рідкість

Для початку пропонуємо розібрати кілька кейсів, коли рекрутери своєю поведінкою змушували кандидатів гнівно зітхати. І найкращий приклад — це історії джуніорів, бо їх на ринку багато, і часто з молодими фахівцями не церемоняться.

Так, Frontend React.js Developer Павло Горбатюк кілька місяців старанно шукав роботу. Та навіть коли витратив на одну компанію десятки годин, все наче йшло добре, вже дали шанс на працевлаштування… врешті-решт все одно відмовили.

«Реалії пошуку роботи на сьогодні:

• написати фулстек-проєкт;
• пройти двогодинну співбесіду;
• потім отримати фідбек: англійська у вас супер, теорія супер, але ми взяли чувака з досвідом.

І це на стажиста, не на джуна», — пише хлопець у LinkedIn.

Та це проблема не тільки початківців. Senior Backend PHP Developer Наталія Ништа розповіла у своєму LinkedIn про кілька дратуючих випадків, які трапилися з нею під час останньої зміни роботи.

Перший — теж з розряду «поговорили супер, але ви в нас працювати не будете»:

«Нещодавно отримала відмову із формулюванням: “Ти дуже сподобалась нашій команді, технічно нам підходиш, але в нас робота досить стресова, ми думаємо, що тобі треба більш спокійне місце”. Показала це друзям — поржали з мене.

Проаналізувала, чому мені дали таку дивну відповідь. Дійшла висновку, що моя фраза “хочу спокійно працювати” сприймається наче мені працювати не кайф, хоча насправді я хочу іти на роботу, щоб зайняти себе і не думати про війну. Тепер буду це формулювати як “хочу працювати, щоб професійно реалізуватися”. Як на мене — зміст той самий, але рекрутерам, чомусь, так подобається більше».

Другий кейс (або, скоріш, сукупність кейсів) стався з фахівчинею незабаром після першого, коли вона шукала роботу в іноземних компаніях:

«Чим далі на Захід, тим популярніше підхід лайвкодингу, який я відверто не люблю, бо в більшості випадків це завдання із серії “вгадай, що я думаю”. Це буде або рекурсія, або якісь багатовимірні масиви, або іще якась мізковиносна дич, яка в більшості випадків не трапиться на проєкті і має мало відношення до проєктування як такого».

Як виявилось, лайвкодинг, як і багато питань з теорії — популярний тригер, що викликає у кандидатів невдоволення.

«Теорія і тестове, на мою думку, найкраще відображають скіли. Лайвкодинг — то трохи стресово, а враження від співбесіди мають бути виключно позитивними», — каже Embedded Software Engineer Федір Богапов.

Статистика

У Telegram-каналі Highload ми провели опитування, у якому брали участь 218 розробників. Здавалося, що вибісити айтівця на співбесіді може геть будь-що. Але ні: під час співбесіди дивитись на кандидата як на лайно — більш-менш допустимо. Айтівці «товстошкірі» і 90% опитаних це не дуже дратує.

Проте є інші фактори:

Тож зробимо висновки:

• Ніколи не вдавайте, що інтерв’ю пройшло супер і ви точно візьмете людину на роботу, якщо ви не впевнені на 100%. Не розбивайте сердечко обнадіяному айтівцю.
• Не питайте щось абстрактне, дивне, що не стосується роботи напряму. Розробники дратуються і брешуть.
• Не питайте забагато теорії — ви ж хочете розробника, а не ходячу енциклопедію.
• Технічні завдання ніхто не любить. А неоплачуване ТЗ, тим паче — коли це частина проєкту компанії, сприймається кандидатом як експлуатація.
• Лайвкодинг з обмеженнями «творчості» розробника — зло.