«Завдання боса — заплатити вам якнайменше»: чому ми більше не будуємо кар’єру та не повернемося до офісу

«Дехто стає релігійним сектантом. А я приєднався до секти кар’єристів і служив дияволу, що носив костюм у тоненьку смужку», — пише у своєму блозі на Medium австралійський блогер Тім Деннінг, матеріали якого публікують CNBC та Business Insider. Передаємо йому слово.

---

Цей «диявол» обіцяв мені більшу зарплату, вищий статус та багато офісних розваг. Я, міленіалПокоління, до якого зазвичай прийнято відносити людей, які народилися у період з 1981 по 1996 роки, на момент настання нового тисячоліття вони були у юному віці., отримав все обіцяне, і це стало для мене жахом. 

Але молоде покоління стає розумнішим. І зараз ми сприймаємо обіцянку підвищити зарплату як шахрайство. 

Сучасний корпоративний жах

Я прочитав чудову статтю в Guardian. Це допомогло мені зрозуміти, чому молодь більше не цікавлять високі зарплати. 

Я дуже довго прагнув отримувати більше грошей. Я потребував їх, щоб купляти найкращі речі. Думав, що якщо я буду ідеальним працівником, мій корпоративний роботодавець попіклується про мене. І зрештою у мене дещо вийшло. 

Але коли я почав отримувати вищу зарплату, я відчув лише порожнечу. Гроші не принесли щастя, про яке я мріяв.

Дуже неприємно, що я не був певний, чи зможу взагалі досягти підвищення. Не було жодної гарантії, що роботодавець виконає свою обіцянку, якщо я віддаватиму свій час та свою молодість.

Часто хтось з керівництва заважав мені досягти наступної кар’єрної сходинки з незрозумілих для мене причин. Найгірше те, що я майже ніколи не міг дізнатись, чому так трапилось. 

Просто відбувається зустріч за закритими дверима, де говорять про ваші перспективи та і хтось (часто ця людина не надто добре вас знає) ухвалює випадкове рішення. А потім відділ кадрів надсилає повідомлення: «Вибачте за неприємне повідомлення, але ми не можемо задовольнити ваше прохання. Покрутіться ще трошки, як білка в колесі, і, можливо, щось зміниться пізніше».

Розбиті кар’єрні мрії, порушені обіцянки — ось що робота обіцяє тому, хто хоче зробити кар’єру. І, оскільки корпорації не змінюються, змінюємося ми. 

Ця цитата чудово описує наш час:

«Раніше амбіції означали більшу зарплату, відомішу компанію, вищу посаду…  Але тепер я би краще пішов милуватись заходом сонця».

Завдання тих, на кого ви працюєте — заплатити вам якнайменше. Діловий світ здебільшого працює, орієнтуючись на капіталістичну ідеологію. Вона передбачає, що роботодавець повинен платити найменшу можливу суму, щоб максимізувати свій прибуток і щоб акціонери були задоволені.

Тож підвищення зарплати суперечить правилам капіталізму. Ось чому ми маємо стрибати вище голови, щоб отримати підвищення або більшу зарплату. Ця ідея починає поширюватися як вірус через такі платформи, як TikTok.

Вищі зарплати не є частиною максимізації прибутку, тому шансів насправді небагато. 

«Ми піклуємось про вас» — найгірший жарт в історії

Більше фальші, ніж у обіцянках підвищити зарплату, є хіба що у розмовах про те, що «ми сім’я» та «ми піклуємося про вас».

Міленіали вже зрозуміли, що це лише розмови, схожі на ситуацію, коли компанії додають до свого логотипу прапор, щоб підтримати тих, кому насправді вони ніколи не допомагали. Але корпоративні маркетологи вирішили, що веселка поруч з лого може підняти продажі, тому ми це і бачимо. Думаю, що така поведінка має стати незаконною. 

Насправді компаніям байдуже на співробітників. Згадайте хвилю звільнень, коли почався ковід, чи те, як швидко з нами прощаються, якщо в економіці починається спад. Якби компанії заощаджували гроші у хороші часи, вони могли б платити людям під час криз. Але вони не роблять цього, бо їм плювати на вас та ваші проблеми. 

Розмови нічого не варті. Дивіться лише на дії. 

Ми б хотіли, щоб цього було менше в нашому житті

Багато хто каже про те, що молодь менше цікавлять кар’єрні амбіції.

А чого ми хочемо? Ми хочемо, щоб:

• було менше безглуздих презентацій;
• робоче навантаження контролювалося;
• над нами не стояли токсичні керівники;
• офісна культура також перестала бути токсичною;
• у нас не було необхідності трястись годинами у громадському транспорті дорогою до офісу, бо жити біля роботи в центрі міста — це страшенно дорого. 

Корпоративні правила не гнучкі. Вони намагаються урівняти всіх, забуваючи про те, що люди здатні розвиватись, вчитись та вирішувати проблеми за рекордний час. 

Ось що вирішить проблему відсутності амбіцій

Чи справді корпорації можуть вирішити проблему? Можливо, але багато хто вже не клюне на це. Існують кращі способи заробляти на життя та досягати життєвих цілей, ніж покладатися на корпорацію, яка має іншу мету, ніж ви.

Більше міленіалів обиратимуть інші види роботи, ті, де вони встановлюють правила: контракти, фріланс, підприємництво.

Щоб утримувати на робочих місцях тих, хто вирішить там залишитись, та мотивувати їх, корпораціям буде потрібно добре попрацювати. 

1Забудьте про лояльність компанії

Багато обіцянок більшої зарплати пов’язані з лояльністю компанії. Це застарілий прийом. 

Тепер підприємства створюються і зникають значно швидше. Є дані, які прогнозують, що у майбутньому не буде компаній зі 100-річною історією. Тож безглуздо очікувати, що нас приваблюють обіцянки отримати бонус через багато років. 

Ставтеся до нас добре, поки ми працюємо для вас. Заохочуйте нас рухатися далі, тому що ми все одно зробимо це і без вашого благословення.

2Заохочуйте додаткові підробітки

Це те, як ми досліджуємо альтернативні види роботи та, можливо, переходимо від моделі працівника до однієї з інших, згаданих вище. Якби роботодавці були готові до цього, все було б набагато простіше.

Роботодавці, які заохочують це, матимуть конкурентну перевагу.

Коли ми не знаємо, яку кар’єру ми хочемо зробити або що ми хочемо робити з нашим життям прямо зараз, ми намагаємося отримати допомогу від свого боса чи наставника.

Дозволяйте людям ці пошуки. 

3Сприяйте творчості

Сучасній роботі часто не вистачає креативу. 

Багато з нас працюють на роботах, де ми лише виконуємо завдання, що нам ставлять. Щоб зробити монотонну роботу цікавішою, підтримуйте людей, коли вони хочуть спробувати щось творче. 

Це не побічні підробітки, бо, зазвичай, творчість та креативність не монетизується. Це може бути малювання, читання книг, відвідування лекцій з філософії. 

Хоче творчість може бути не пов’язана з нашою роботою, вона робить нас щасливішими. 

4Поставте сім’ю на перше місце

Яка одна з головних причин, чому ми уже не так зацікавлені у підвищенні зарплати? Ми перевтомлюємось, щоб отримати його. А це означає, що ми менше проводимо часу з сім’єю. Якщо у вас є діти, ви б хотіли бачити, як вони ростуть.

Я збираюся стати татом. І за жодну суму я не згоден просиджувати офісне крісло, замість того, щоб проводити час зі своєю донечкою. 

Я би вчинив скандал, якби мій бос попросив мене відвідати нараду о 20:00, бо відбувся якийсь збій (така ситуація сталась зі мною минулого року).

Сімейний час — це те, що дає нам мотивацію краще виконувати свою роботу.

Ми знайшли інші способи заробити більше грошей

Найкрутіша річ, яка трапилася: міленіали зрозуміли, що можуть лізти зі шкіри на роботі та нічого за це не отримати, хіба що трішки більшу зарплату, яку швидко з’їсть інфляція.

А також ми зрозуміли, що можемо заробляти гроші в інтернеті, одночасно продавати свої професійні навички іншій компанії або монетизувати наші хобі. Тоді ми маємо більше контролю над власним життям. 

Це ситуація, коли наші зусилля винагороджуються, а результати не залежать від настрою керівництва.

Висновок

Робочі амбіції зникають, бо нам занадто довго брехали корпоративні політики. Більша зарплата не приносить щастя, навіть якщо ви, неначе цирковий щур, змогли подолати усі перешкоди та принести додому кілька жалюгідних додаткових доларів. 

З нас досить. 

Якщо ви читаєте це, дайте собі власну надбавку до зарплати та оберіть один із альтернативних шляхів.

Підвищення зарплати — це шахрайство, розроблене для конвеєрної економіки промислової революції, і саме тому керівники компаній закликають «будь ласка, повернись до офісу».

Ні, ми не повернемося.

Автор: Тім Деннінг

Текст адаптувала Євгенія Козловська