Доки айтівці у мережі сперечаються, чи залишить їх без роботи штучний інтелект, талановиті українські розробники роблять за допомогою цієї технології власний бізнес.
Олексій Лясковський понад три роки займався Natural Language Processing (NLP), тобто обробкою мови — створював моделі машинного навчання, які обробляють текст. За цей час встиг попрацювати в американському та ізраїльському стартапах, а також у компанії SoftServe. Багаж досвіду та одна інноваційна ідея надихнули фахівця на створення власного стартапу: тепер він щодня працює над розробкою SaaS-платформи для зміни акценту та вимови людей в англомовних відео.
З чого розробнику почати роботу над власним стартапом, як перевірити життєздатність ідеї та як «струсити» з інвесторів гроші, Олексій розповів в інтерв’ю Highload.
Коли мені було 17, я займався відеомонтуванням як хобі, трохи підробляв цим. Потім дізнався про конкурс ITalent, де молодь та діти роблять різні проєкти, ігри або програми, створюють фотографії, продукти ІТ-діяльності. Саме завдяки цьому конкурсу я почав займатись розробкою ігор, і це затягнуло мене десь на два роки — працював у невеликий студії, яка розробляла мобільні ігри.
Але з часом зрозумів, що розробка ігор — це більше про розваги, адже реальні проблеми людей вони не вирішують. А мені захотілося займатись чимось більш корисним. Машинне навчання вже набуло популярності на той момент: було багато статей, різних публікацій, де писали про штучний інтелект. Це видавалось для мене складним, а тому й цікавим — я вирішив цим зайнятись.
Є гучні приклади корисних продуктів, де залучений NLP. Це компанія OpenAI, що створює моделі штучного інтелекту, одна з них — ChatGPT. Вона зараз наводить багато шуму в мережі. ChatGPT може генерувати тексти — не просто речення, а цілі абзаци, тексти для маркетингових компаній, рекламні заголовки, назви для текстових дописів у соцмережах тощо.
Зазвичай така модель відповідає за генерацію великих текстів. Наприклад, те, що ми бачимо в автоматичних субтитрах на YouTube, коли спікер нам щось розповідає, генеруються за допомогою технології машинного навчання. Те ж стосується Google-перекладача: в його основі є модель машинного навчання, яка дозволяє точно перекласти фразу з однієї мови на іншу.
Машинне навчання присутнє в дуже багатьох аспектах нашого життя. Та ж Siri в Apple — це нейромережа, що розпізнає голос та слова — чи то запит на погоду, чи то таймер, потім відповідає.
Я не впевнений, що ШІ зможе замінити програмістів. Моделі добре справляються з задачами типу як виправляти помилки в коді чи писати певний код. Але основний аспект моделей, наприклад, тих, що створюють картини чи пишуть тексти, в тому, що вони тренуються на певних готових даних: картинах, книгах, коді розробників тощо.
Моделі створюють витвори мистецтва не так, як Пікассо. Вони просто фактогенерують на основі того, що вже вивчили раніше.
Штучний інтелект позбавлений творчості, він не може, як люди, думати креативно, підходити нестандартно до вирішення задач. Наприклад, нам треба написати код, який буде вирішувати певну проблему, але через обмеження по відеопам’яті нам потрібно написати дуже оптимізований код. Я дуже сумніваюся, що чат ChatGPT зможе включити певну творчість та написати програму з цими виключеннями. Я не розумію, як він може замінити програмістів чи контент-кріейторів, якщо моделями штучного інтелекту важко замінити навіть не творчі позиції — таксистів чи співробітників McDonalds. Поки що це просто «страшилка».
Зараз ми займаємось розробкою платформи, яка може змінювати вимову людини у відео на британську або американську. Ідею мені підказала дівчина, яка працювала маркетинг-менеджером в компанії та створювала навчальні відео щодо свого продукту для замовників (типу інструкції). У компанії не було зайвих грошей, щоб замовити нейтів-спікера, а це зазвичай великі суми — можуть запросити й $500 за п’ятихвилинне відео.
Насправді акцент людини має велику вагу. Наприклад, коли ми бачимо людину на вулиці, то, в залежності від її одягу, поведінки ми підсвідомо оцінюємо, чи буде нам приємно з нею спілкуватись. Те саме з мовою. Якщо ми дивимось відео, чуємо поганий акцент, то підсвідомо робимо негативну оцінку за першим враженням: «Чи насправді та пропозиція або той матеріал, який людина презентує в навчальному відео, якісний? Адже мені важко його розуміти, акцент не дуже гарний». Є дуже багато наукових досліджень, які це підтверджують.
Ще одна психологічна особливість — ми більш схильні довіряти «своїм». Якщо ми з України та дивимось відео українця, то схильні більш довіряти йому, ніж, наприклад, чеху. Бо це людина з нашого регіону, наш земляк. Акцент дуже сильно впливає на те, як люди сприймають інформацію: британці хочуть чути британський акцент, австралійці — австралійський.
Тож наприкінці жовтня 2022 року я почав займатись створенням продукту. Спочатку подивився в інтернеті, які є аналоги, чи є вже готові рішення. Потім подумав, кому буде вигідним рішення цієї проблеми. Потенційними користувачами можуть бути як компанії, що створюють навчальні або промовідео, так і інші сегменти — блогери, маркетологи тощо.
За задумом, продукт буде у вигляді вебсайту, на який людина може зайти, завантажити своє відео, обрати акцент (наприклад, американський), натиснути кнопку «Обробити відео» і отримати відео, де вона розмовляє з американським акцентом. Якщо на відео декілька спікерів, система зможе розпізнати різні голоси та дати можливість змінити акцент кожної людини окремо. Користувачі після оплати пакета послуг отримають певну кількість хвилин відеообробки на місяць. Але це я зараз так бачу продукт — кінцевий результат може бути інакшим, адже стартапам нормально робити 3-4 зміни ідеї.
Деякі творці приходять з ідеєю годівниці для пташок, а закінчують мало не з космічним кораблем.
Тестовий запуск відбувся на самому початку — така собі демоверсія за тиждень. Вдалося дійти до проміжного рішення, але воно працювало дуже довго, якість була помірна. Найближчим часом плануємо розробити повноцінну демоверсію і будемо пропонувати її для нашої потенційної аудиторії, щоб мати змогу отримувати відгуки, певні рекомендації, зауваження.
Під час розробки використовуються кілька технологій. Це Python як основна мова програмування, тому що ми працюємо зі штучним інтелектом, а для Python існує багато бібліотек, щоб створювати нейромережі. Також використовуємо фреймворк Pytorch і GCP — хмарну платформу, яка дозволяє тренувати моделі, робити певні експерименти та перевіряти наші гіпотези. Є також дрібні фреймворки для роботи зі звуком.
Перший і дуже важливий етап після того, як ви продумали ідею та вирішили робити стартап — це Customer Development (дослідження потреб клієнта за допомогою проведення спеціальних «глибинних» інтерв’ю), або коротко — касдев. Під час цього процесу ми тестуємо, наскільки потрібна людям ця ідея. Ми робимо гіпотезу, що в нас є певний продукт, який вирішує ось таку проблему для цих та тих людей. Наприклад, є гіпотеза, що продуктом будуть користуватись блогери. І ми перевіряємо її: роблю вибірку блогерів, що записують відео англійською, контактую з ними, домовляюся про кол. Потім розпитую, як вони роблять відео, на які ринки орієнтуються, яка в них аудиторія, чи були в них негативні коментарі щодо акценту.
Я задаю купу питань, але взагалі не згадую про мою ідею. Не питаю людину, чи користувалася б вона моїм продуктом, бо зазвичай людина хоче залишити про себе позитивне враження, тож вона скаже: «Прикольно звучить, певно, я б скористався». Але нам потрібно зрозуміти, про які проблеми людина сама каже, які емоції відчуває. Якщо людина каже про акцент з якимось сумом, це видно по її міміці, рухам, можна зрозуміти, що це болісна проблема. Коли ти спілкуєшся з 10-20 людьми, вони кажуть про одні й ті ж самі проблеми, відчувають одні ж ті самі емоції, ти розумієш, що їм твій продукт буде корисним.
Тому це дуже важливий момент — під час валідації ідеї, касдеву потрібно спілкуватись з людьми саме на колах з відео або наживо, а не в текстовому вигляді. Інакше ми не бачимо емоцій, не чуємо, яким тоном вони кажуть про проблеми, яка в них міміка. А невербальне спілкування іноді дає більше інформації про те, що людина думає насправді.
Касдев у нас продовжується і сьогодні, загалом вже було проведено більше 35 інтерв’ю — я валідував по 12 людей на кожну потенційну аудиторію. Тобто це 12 ютуберів, які створюють відео, 12 з компаній, ще 12 з іншої потенційної аудиторій. Інтерв’ю вар’ювалися від 5 хвилин (коли на старті розумієш, що людині не цікаво та акцент для неї не проблема) до 35 хвилин.
Якщо ви вирішили робити власний стартап і попереду йде етап валідації ідеї, дуже рекомендую книгу «Запитай маму». Вона дозволяє правильно сформулювати питання для інтерв’ю валідації ідеї. Головний поінт цієї книги — немає чіткого моменту у процесі створення продукту, коли треба завершити інтерв’ю. Вони проводяться постійно, впродовж всієї роботи. Щоб отримати фідбек на демо або зробити якусь фічу, вам потрібно буде спілкуватись з людьми. Бо тільки вони можуть сказати, потрібно це чи ні.
Перші три тижні я працював один, але самому було дуже важко. Крім того, я був найманим працівником — вирішив звільнитися, щоб займатися своїм стартапом на повну зайнятість (зараз живу на заощадження). Бо коли ти працюєш у вільний час, звичайно, немає багато прогресу. Але тільки моєї праці було недостатньо. Треба спілкуватись з людьми, розробляти платформу, готувати презентацію для інвесторів, спілкуватись з ними. Буває, що захворів на декілька днів — і весь процес зупинився. Потрібні ще люди.
Тому я знайшов кофаундера, партнера, який займає позицію технічного директора — в нього більше 10 років досвіду в програмуванні. До нас незабаром приєднається ще один технічний спеціаліст, що працює з голосом. Тож технічною розробкою будуть займатися двоє спеціалістів з великим досвідом. Для початку вони будуть поєднувати роботу в моєму стартапі з основною роботою — у вільний час. Підключитись на повний робочий день вони зможуть після отримання інвестицій.
Деякі досвідчені засновники кажуть, що це погана ідея, але я зараз фінансую стартап з власних коштів.
Всі інструменти, роботи з дизайнерами, юристами сплачуються з моїх накопичень. Зараз ми не будемо витрачати дуже багато на розробку, на щастя. Але я розумію, що коли мова йде про наймання, розробку маркетингу, інструменти, інші важливі аспекти, тут не обійтись без інвестицій.
Тож перейдемо до, мабуть, найболючішого питання стартаперів: де брати гроші? Спочатку треба зрозуміти, які інвестори будуть зацікавлені в твоєму продукті — ангели-інвестори чи венчурні фонди, які переваги або недоліки ти можеш мати при роботі з ними. Від «ангелів» легше отримати інвестиції, від венчурних фондів — складніше та довше, але перші можуть дати менше грошей, ніж другі (хоча буває і навпаки).
Хто такі «ангели»? Уявімо, є крутий програміст, що пропрацював 20 років і накопичив декілька мільйонів доларів. І він просто дає власні кошти на стартап, який йому сподобався. А венчурний фонд — це компанія, яка збирає гроші та вкладає в певні стартапи. Треба зрозуміти, які фонди вам підходять, зацікавлені в вашій ніші. Якщо у вас криптовалютний стартап для перевезень собак на катамаранах, не варто звертатись до фонду, що вкладає гроші в beauty/healthcare-індустрію.
Я почав писати на пошту венчурним фондам, скористався інструментами, які допомогли мені зібрати особисті пошти працівників та партнерів, що працюють в цьому фонді. Сформулював тему листа, презентацію для інвесторів, почав писати і стежив, хто відповідає, хто — ні. Якщо не відкривають мого листа, скоріш за все, проблема в темі, бо їм щодня пишуть десяток таких самих стартаперів, як я. Їх потрібно зачепити назвою!
З інвесторами спілкуюся або через пошту, або через LinkedIn, хоча у Twitter їх теж багато. Тут також дуже важливо сформулювати тему листа. Якщо лист не відкривають — треба допрацювати назву і надіслати ще раз. Коли листа відкрили, я розумію, що назва чіпляє інвесторів — можна користуватись. Також слідкую, як багато мені відповідають. Якщо не багато, то є проблема з текстом. В листі зазвичай в стислій формі розповідається, що ми за компанія і чого вже досягли. Пишеш, що тисячі людей, наприклад, вже заплатили $1, щоб отримати пожиттєву версію, або що ми виросли вдвічі за рік. І чекаєш, щоб вони відповіли.
Насправді мені було важко спілкуватись з інвесторами, розуміти, як їх знаходити, ефективно комунікувати. Цього теж треба вчитися. Я пройшов онлайн-курс українського венчурного інвестора Ігоря Перції, він допоміг зрозуміти базу: де шукати, як спілкуватись, що писати. Одна справа — мати тільки переписку, а інша — виходити на зідзвони з інвесторами. Якщо раніше і тебе є ідея — супер, тримай гроші, то зараз, враховуючи можливу рецесію в економіці, все складніше.
Звичайно інвестори продовжують інвестувати, але потрібно довести, що ти знаєш, що робиш, що будеш робити за півроку, рік, яка в тебе стратегія розвитку. Треба прорахувати, скільки потрібно грошей та який результат ти хочеш отримати.
Інвестор може задати безліч питань за будь-яким аспектом, починаючи від реклами. Чи скаже: «Я вважаю, що ваше рішення нікому не потрібно, контраргументуйте». Вони можуть задати 300 різних питань. Це люди, які не перший раз спілкуються зі стартаперами. Вони розуміють, де фігня, а де потенційна можливість заробити. Розпитують про будь-які аспекти, щоб зрозуміти, чи ти розумієш, що робиш, чи ні, чи можна тобі довіряти гроші.
Іноді в процесі спілкування трапляються дивні ситуації. Наприклад, один з інвесторів погодився поговорити зі мною, бо думав, що мій стартап — та компанія, у якій я був найманим фахівцем на той момент (вона значилася у LinkedIn). А деяким інвесторам (ангелам) взагалі начхати на ваш стартап. Вони спілкуються з вами, щоб набрати людей в команду для роботи над власним стартапом. В мене було таке, коли я зідзвонююсь з інвестором, розповідаю, він угукає на кожен слайд, я такий на крилах: «Клас, все розумію, все подобається». А потім він каже: «Я не збираюсь інвестувати, а займаюсь своїм проєктом. Підеш до мене?». Ніколи не знаєш, на якого інвестора натрапиш.
Коли почав працювати над продуктом восени, ефект війни вже не впливав на емоційний стан так сильно. Інша справа — відключення світла. Дуже неприємно, коли ти запланував певні зустрічі, ведеш комунікацію, а в тебе дома виключають світло — треба бігти у тимчасовий коворкінг, щоб провести зідзвон з людиною. Це дещо напряжно. Але розробка не спинилася.
Плюс в тому, що хоча б у інвесторів завжди є світло, бо це іноземці. Українських інвесторів ми не розглядаємо, бо вони дають менше інвестицій, ніж іноземці. Також недоліком є те, що компанію буде потрібно реєструвати в Україні та мати справу з українськими судами. Поясню: коли буде потреба залучити іноземні інвестиції, то з цим будуть труднощі — іноземці не довіряють нашим судам. Тому розглядаємо інвесторів з Європи, США, спілкуємось з ними.
Щодо особливого відношення іноземних інвесторів до українців через війну — цього я не помічав. Ми переписуємось, вони дають свої відгуки. Скоріш за все, те, що відбувається в країні, все ж впливає на ситуацію та примушує фонди бути обережнішими. Але загалом все вирішується через комунікацію. Коли ти кажеш інвестору, що ти в безпечному місці, в тебе є автомобіль, на якому можна швидко поїхати в іншу частину країни, є генератори, інтернет, ми стабільно працюємо, думаю, можна його запевнити, що проблем із співпрацею не буде. Вплив війни не такий вагомий, щоб повністю відмовитись від співпраці з українцями.
Спочатку я погано ставив вимірюванні цілі та не ставив дедлайни. Я працював з коучем, і це допомогло мені краще формувати цілі, ідеї. Наприклад, я до 20 квітня хочу знайти 100 перших користувачів, які заплатять $5 за доступ до нашої технології. Після цього задаю собі кілька уточнювальних питань: А навіщо мені 100 користувачів? Для запевнення інвесторів в тому, що люди готові платити за наше рішення. А чи точно це зможе їх запевнити та дати нам інвестиції? Тобто, ви маєте самі розуміти, чи насправді виконання задачі до чогось призведе.
Є чітко вимірювана ціль та дедлайн. А далі вже обираєш інструмент для досягнення цілі. Така конкретизація задачі є основою покращень та досягнення мети. Бо, наприклад, запуск реклами сайту — це процес, а не ціль. Без дедлайну запуск реклами можна розтягнути на два тижні, а після стикнутися з питанням: а що далі? Нащо я це робив? В результаті покращень не буде, бо ціль та інструменти обрані без конкретної мети. Буває, що ти прочитав книжку чи статтю та автоматично щось робиш, бо так тобі сказали.
Треба завжди думати власною головою, щоб не робити зайвої роботи.
Якщо ви хочете запустити власний стартап, але вагаєтеся, то зрозумійте: якщо ви не зробите якісь кроки для реалізації цього бажання зараз, то, швидше за все, не зробите їх і через рік, і через п’ять. А якщо вирішили запускати, задайте собі головне питання: «А навіщо мені стартап? Що я хочу від нього отримати?». Так буває, що ідея стартапу чимось або кимость нав’язана — ти постійно спілкуєшся з другом, який каже: «треба». Коли ти не досягнеш мети, або зрозумієш, що треба робити півот (видозмінення ідеї стартапу), скоріш за все, вигориш та не будеш продовжувати. Якщо ти хочеш заробити гроші, то може краще знайти роботу з більшою зарплатою, ніж робити стартап? Бо тут дуже багато ризиків. Ти працюєш над інновацією, сьогодні думаєш: «Як класно!». А завтра: «Яке лайно, в нас нічого немає».
В мене не було впевненості, що я впораюсь саме з цією ідеєю. Але я знав, що створюю стартап, і буде нормально, якщо ми змінимо ідею. Розумів, що є певні ризики — можливо, нікому не потрібне наше рішення і ми прогоримо. Моя головна мотивація — це створення інновацій. Дуже цікаво, коли ти робиш не програмку для відстеження погоди, а щось принципово нове, коли потрібно робити певні дослідження проблеми, ресерч. Ти кидаєш цей виклик, і тобі з цим цікаво. Це наче челендж: я хочу довести самому собі, що я можу це зробити, що можу створити інновацію та компанію. Крім того, успішний стартап допоможе запромоутити Україну як класне місце для створення інновацій. Це дуже круто!
Некомерційний навчальний заклад SET University запускає стипендійну програму за рядом напрямків. Українці та українки можуть…
За рік в рамках defense-tech кластеру Brave1 963 розробники створили 1 671 інноваційну розробку —…
Корпорація Google звільнила всю команду Python в США. Про це стало відомо з публікації Social.coop…
Команда з ліцею КПІ PL of KPI Igor Sikorsky перемогла на міжнародному хакатоні зі штучного…
Більше половини Go i Ruby розробників з досвідом 3+ роки найняли на $5000 або більше.…
Прикордонники недалеко від с. Кучурган Одеської області затримали двох програмістів, які намагалися втекти з України…
