«Математику люблю, але за неї не дуже добре платять»: розробниця про перехід із науки в IT та життя в Нідерландах

Війна змінила інформаційний порядок денний, витісняючи історії про особисті перемоги айтівців і релокації. Інтерв’ю з Яною Ведель — фулстек-розробницею з Нідерландів та аспіранткою КНУ ім. Шевченка зрештою готували з перервою у п’ять місяців двоє журналістів Highload.

Сьогодні ми подаруємо вам шматочок «мирного життя» і розповімо, як математика може приносити гроші, в чому важливість навчання, яке воно — життя в Нідерландах і як голландці відреагували на напад росії на Україну.

Перший досвід у програмуванні — дуже нетиповий

Я почала працювати у 2014 році в університетському стартапі, де займалася виключно математикою, аналітикою. Ми працювали з трейдинговими системами, а моїм завданням було розробляти алгоритми для них . Хлопці-розробники імплементували ці алгоритми, писали переважно на С++, а я тоді програмуванням не займалася.

Стартап не “злетів”, і через рік перейшла до невеликої компанії у Києві. Там ще була чиста математика: розрахунки для казино, відеоігор, лотерей. Але через деякий час стало нудно, я попросила впровадити мене в програмування, мені стали давати завдання ближче до статистики, data science. Я на той момент навчила Python, і працювати стало реально цікаво! Під кінець роботи у тій компанії я вже сама реалізовувала власні алгоритми.

Займатися виключно математикою мені подобалося, але за це не дуже добре платили, тому я почала шукати щось у сфері розробки. Мені пощастило: у 2017 році я знайшла першу роботу як розробник. Досвіду в програмуванні було всього кілька місяців, але мене взяли через класне знання математики — на співбесіді було багато завдань на алгоритми.

Це була компанія BldBox у Києві, вона займається розрахунком прибутковості будівництва для американського ринку. Виходячи з того, які будівлі можна розміщувати згідно із законом та територіальними вимогами, ми пропонували модель найбільш прибуткової будівлі — промальовували геометрію, робили брошури. Це був перший досвід у програмуванні, причому дуже нетиповий. Моєю роботою здебільшого були математика і data science, але, оскільки компанія була досить маленька, я виконувала завдання розробників також.

Надійшла пропозиція попрацювати у Нідерландах

У 2018 році надійшла пропозиція попрацювати в Нідерландах: знайомий айтівець з Харкова релокувався на рік раніше і сказав, що шукає алгоритм-інженера, математика-програміста для компанії, яка працює із сервісами доставки, логістикою. У мене було три співбесіди (щотижня), а також тестове завдання. Потім надіслали оффер, і ми підписали контракт.

Компанія займалася оформленням візи, покупкою квитка. Перша співбесіда була в середині вересня, переїхала до Нідерландів на початку грудня. Тож на релокацію пішло трохи більше двох місяців.

Всі співбесіди проходили англійською. Я її підтягнула під час стажування в аспірантурі, коли доводилося їздити за кордон і спілкуватися з людьми. Зараз усім, хто мене запитує, як вивчити англійську, я раджу дійти до мінімального рівня, на якому зможеш розмовляти, і просто почати спілкуватися. Тоді справа піде набагато швидше.

Той самий підхід я використовую у вивченні голландської. Зараз у мене рівень між А2 та B1, проходжу курс, можу зв’язати разом пару речень. Хоча живу в Нідерландах вже більше трьох років, крайньої необхідності спілкуватися голландською немає — тут усі, окрім літніх людей та маленьких дітей, добре розмовляють англійською. Я вчу її для себе.

Зараз працюю як фулстек

Спочатку на роботі займалася теж суто математикою, алгоритмами, до бекенд-розробки не залучали. Згодом почала виконувати завдання для розробників. Зараз уже працюю в іншій компанії в Нідерландах, але як фулстек.

90% моєї роботи — бекенд.

Коли мені робили оффер, сказали, що в майбутньому будуть важливими мої математичні скіли, буде і data science, але поки що у пріоритеті більш глобальні проблеми в розробці. Бувають завдання, пов’язані з аналітикою, статистикою, обробкою даних. Зовсім без математики робота не обходиться.  

З досвідом дійшла висновку, що у деяких компаніях на посаді важливі знання математики, але загалом обов’язки переважно стосуються чистої розробки, оскільки таких питань більше виникає, ніж математичних завдань. Якщо вам хочеться, щоб майбутня робота була пов’язана з математикою, можна спробувати пошукати вакансії типу Maths + Python, ще на С++ багато подібних вакансій. Багато хто пише математику на С++, тому що на даний момент він працює швидше.

Знання математики допомагає мислити структурами, освоювати нові навички. Наприклад, раніше я не займалася фронтендом, але на цій роботі почала і мені вдалося легко його освоїти. Бекенд-програмуванням теж не планувала займатися, але дуже швидко і легко освоїла, напевно, завдяки математичному способу мислення.

Статус аспіранта викликає у людей додаткову повагу

Зі знанням прикладної математики переважно йдуть у IT. Мої колеги стали тестувальниками або розробниками, виключно наукою рідко хтось займається. В аспірантурі продовжила навчатися лише я та ще один одногрупник.

Оскільки я маю стабільну улюблену роботу, поки що не планую змінювати напрямок. Загалом після аспірантури, окрім викладання чи академічної діяльності, не багато варіантів. Можна продовжити дослідження у Національній академії наук того, що ми вивчали в університетах, можна у фізичних дослідженнях. Але програмістський бекграунд потрібний і для наукової діяльності.

Можна теоретично вигадати алгоритм, довести, що він працює, але завжди краще реалізувати це на практиці, чим я й займалася.

Я почала навчатися в аспірантурі у 2017 році, зараз фінальний етап — уже був передзахист. Коли закінчила магістратуру до КНУ ім. Т. Шевченка, мій керівник питав, чи хочу я продовжити вчитися — мабуть, йому подобалося працювати зі мною. Тімлід на роботі теж підштовхнув мене до навчання: він закінчив аспірантуру і мені теж радив, сказав, що в майбутньому не буде зайвим.

Мені здається, статус аспіранта викликає у людей додаткову повагу — навіть якщо не плануєш у майбутньому пов’язати своє життя з наукою, залишиться гарне звання. І, звичайно, освіта змінює спосіб мислення, а університет навчає нас вчитися.

Займалася застосуванням оптимізаційних алгоритмів у ML

В аспірантурі займалася застосуванням оптимізаційних алгоритмів Machine Learning (ML), щоб прискорити їх. Це дуже часто застосовується в економіці. Ми винайшли кілька нових алгоритмів: спочатку теоретично довели, що вони сходяться, потім це закодила практично, по деяких прикладах з економіки. Виявилось, що вони працюють. Практична імплементація була саме для алгоритмів ML, для нейромереж, які зараз використовуються так часто, щоб зрозуміти, навіщо це потрібно.

Ми з науковим керівником спільно працювали над алгоритмами, писали статті про них та відправляли у різні джерела, де вказувалося його та моє ім’я, але не патентували. Додаткових засобів захисту ми не мали. Ним можуть користуватися усі. Щоправда, не всі наукові журнали легко дістати: деякі є у відкритому доступі, інші продаються по $50 за випуск.

Аспірантура гарна тим, що можна працювати будь-коли

Майже одразу після вступу до аспірантури сказала керівнику, що за два місяці планую їхати до Нідерландів. Але кидати навчання не хотілося. Спочатку планувала оформити академічну відпустку, але мене не захотіли відпускати. Потім удалося організувати віддалену роботу. Перші півроку було важко виділити час на аспірантуру — треба було освоюватися в новій країні, шукати житло, займатися організаційними питаннями.

Аспірантура гарна тим, що можна працювати будь-коли. Бажано, щоб була активність, але її ніхто не вимагає постійно.

Далі поки що не планую будувати наукову кар’єру.

Мені подобається робота розробника — не тільки бекенд, а й фулстек, подобається брати весь процес розробки на себе і ні від кого не залежати. Щоб не було такого, що розробила математичний алгоритм і чекаю, доки його хтось напише. Роблю все сама, мені подобається.

Напевно, рано чи пізно почну сумувати за математичним розбором алгоритмів. Може, знайдеться привід зайнятися ним знову, якщо щось вигадаю — поділюся зі своїм науковим керівником і за роботу. Наразі бачу вакансії типу алгоритм-девелопер, алгоритм-інженер. У деяких із них вимагають PHD ступінь — це те, чим я в ідеалі хотіла б займатися. Якщо я в майбутньому знайду роботу в цьому напрямку, то буде класно. Те, що на ринку IT такі вакансії є, тішить.

Голландці дуже товариські, люблять ставити багато запитань

Я живу в Гаазі, працюю у Роттердамі. Мені загалом подобається в Нідерландах. Найбільше дивує людей, коли я кажу, що мені подобається погода — усі вважають, що це дуже дощова країна, але я не сказала б, що опадів набагато більше, ніж в Україні.

Повітря тут чистіше, немає пилу, тобто якщо я виходжу під дощем у білих кедах, вони залишаються білими. Мені подобається, що тут комфортна зима — в середньому +5°C, не треба вдягати три светри під пуховик. Літо трохи прохолодніше, в середньому градусів +25 ° C, але мені таке теж подобається. Не спекотно.

Люди відкриті, привітні, атмосфера доброзичлива, зокрема експатів. Якщо щось потрібне, я не соромлюся — звертаюся за допомогою до колег, знайомих голландців, якщо є якісь питання щодо місцевих законів. Тут усі раді прийти на допомогу.

Культурні відмінності є, але це помітно, якщо заводити тісні особисті стосунки з голландцями.

Вони дуже товариські, люблять ставити багато запитань. Навіть на співбесіді можуть запитати про особисте життя — де живеш, скільки платиш за квартиру, чи маєш хлопця, скільки ви разом. Спочатку мене це дуже дивувало, але потім зрозуміла, що вони не хочуть цим тебе образити, зачепити, принизити. Вони люблять small talk, поговорити з колегою за чашкою кави під час ланчу. Навіть мені один раз на роботі в перформанс-рев’ю написали, мовляв, усе добре, але мені не подобається, що ти не товариська за обідом. А я по натурі інтроверт, мені було важко в це влитися. Тепер до цього звикла.

Коли виїжджала з України, хотілося чогось стабільнішого, впевненішого. У моїй країні також була дуже гідна робота, зарплата — я була офіційно оформлена, сплачувала податки. Але, якщо подивитися на 30-40 років наперед, що може чекати в Україні, ставало трохи страшно.

Тут все інакше, люди всі посміхаються, навіть пенсіонери. У людей похилого віку нормальна пенсія, є купа часу подорожувати. Люди можуть жити собі на радість. Тоді сумніви щодо переїзду розвіялися. Тут можна здобути громадянство, проживши п’ять років. Планую залишатися тут, поки що все подобається.

Після війни…

Стабільне розмірене життя 24 лютого закінчилося. Я родом із Краматорська, і вісім років тому мені вже доводилося стикатися з бойовими діями. Кілька тижнів я прожила під обстрілами з батьками, це було дуже важко. Потім поїхала — мені треба було на сесію, і це було важко: виїжджала манівцями, через Донецьк. З огляду на пережитий досвід я думала, що цього разу буде легше, що я готова до такого повороту подій. Але насправді ні.

Було важко зібратися до купи.

Колеги всі подзвонили, висловили співчуття, підтримували, як могли, пропонували допомогу. А я не знала, як і чим вони можуть допомогти, тому дала їм посилання для донатів української армії.

Я одразу зв’язалася з друзями, що мешкають тут, ми пішли на мітинг у Гаазі під російським посольством. Коли спілкувалася з нашими, ставало легше, бо перші дні (навіть тижні) була повна розгубленість. Ніхто не знав, що робити.

Намагалася працювати, після роботи роздавала гуманітарку, підтримувала друзів та родичів в Україні, у вихідні ходила на мітинги. Приймала біженців у себе — місяць жила родина із Білогородки, що під Києвом. Вони були дуже налякані, коли приїхали, але через якийсь час прийшли до тями.

Організували підгрупу, яка допомагає знайти роботу для біженців

У нас тут є фундація «Українці в Нідерландах» — офіційна організація, яка займається питаннями українців. З нею ми організували підгрупу, що допомагає знайти роботу для біженців. У цьому я знайшла себе.

Мені та колегам приходить багато IT-вакансій від рекрутерів, у тому числі з інших сфер — ми збирали їх, співбесідували людей, пропонували роботу. Ще їздили до таборів для біженців, спілкувалися з людьми, щоб вони відчували підтримку, що їх не кидають, їм нададуть допомогу. Адже це складний крок — їхати в нікуди, не знаючи ані мови, ані культури.

Нідерланди підтримують українців, як і вся Європа — і допомогу виплачують, і транспорт спочатку був безкоштовний, і допомагають розмістити біженців буквально після приїзду — на станції вокзалу їх зустрічають волонтери. У Нідерландах деякі великі компанії зробили спрощені процедури найму для біженців — пропонують інтернатуру, підбирають роботу охочим.

Крім того, в країні загалом стало простіше отримати дозвіл на роботу біженцям — його, по суті, навіть не треба отримувати. Просто живи та працюй. Раніше так просто не можна було влаштуватися.

Хочеться вірити у світле майбутнє країни

Дисертацію спочатку відклала — ми місяць-півтора не спілкувалися з науковим керівником, потім він зі мною зв’язався та поінформував, що робота переводиться в режим онлайн. В університеті навчання відновилося.

Хочеться вірити у світле майбутнє країни, що її приймуть до ЄС. Не впевнена, що це станеться незабаром, але Україна вже довела своїм потужним опором, що варта стати частиною союзу з Європою . Я вірю, що це станеться.

Після війни буде криза — друзі кажуть, що у столиці вже складно знайти роботу, і зарплату вдвічі нижчу пропонують, ніж до війни. Зараз страшно думати про повернення, але коли країну приймуть до ЄС, я швидше за все повернуся туди жити. Адже я люблю свою країну.