«Кривава» катастрофа Theranos: як «Стів Джобс у спідниці» стала головною шахрайкою Кремнієвої долини

У світлі краху криптобіржі FTX побутує думка, що «бульбашки» та шахрайство в IT — це перш за все про блокчейн. Але чи так це насправді?

Днями в США 11 років ув’язнення отримала бізнесвумен Елізабет Голмс, яку називали новим Стівом Джобсом. Її стартап Theranos мав здійснити революцію в медицині, але натомість породив величезний скандал, судовий розгляд про шахрайство та непоганий драматичний серіал для Hulu.

Давайте згадаємо цю повчальну історію. Як взагалі стала можливою афера на $9 мільярдів? Як в ній опинилися два колишні держсекретарі та екс-президент США? І чи міг Theranos досягти успіху попри все?

З чого все почалося

Елізабет Голмс народилася у «золотій» родині. Батько – топменеджер енергетичної компанії Enron, мати працювала в Конгресі США. Елізабет з дитинства проявила себе дуже обдарованою і була приречена на світле майбутнє. Після школи вона вступила до Стенфордського університету, де вивчала хімічне машинобудування.

Вже на першому курсі обдарована студентка змогла потрапити на практику до Геномного інституту Сінгапуру, де займалася вивченням зразків крові. Там Голмс звернула увагу на проблеми цього процесу. Забір крові потребує певної логістики, кваліфікованого медперсоналу та складного обладнання.

Саме собою напрошувалося питання: а чи можна спростити аналіз зразків за допомогою технологій?

Елізабет спалахнула ідеєю створення компактного пристрою, який міг би на місці провести 240 аналізів всього по одній краплі крові, і дати на цій підставі повний звіт щодо стану здоров’я пацієнта. Ідея не на мільйон, а на десять мільярдів доларів.

Кроки до успіху

19-річна Голмс негайно кинула навчання в університеті, щоб змінити світ стежкою Білла Гейтса та Стіва Джобса. У 2003 році вона заснувала стартап RealTimeCures, пізніше перейменований у Theranos (від слів Therapy та Diagnosys).

Чимало науковців тоді намагалися відмовити її, наполягаючи, що сама концепція компактного аналізатора не є реалістичною. Але знайшлися й прибічники. Наприклад, професор Стенфорда Ченнінг Робертсон підтримав Елізабет і став першим інвестором її стартапу. Надалі він увійшов до ради директорів Theranos.

Тут треба сказати пару слів про «криваві» справи

• Будь-який лаборант може пояснити, що найкращим матеріалом для медичної діагностики є кров із вени — вона густа, тож із неї можна зробити більше зразків та провести більше аналізів. Але робити забір крові з вени — такий собі досвід. Це неприємний для пацієнта процес, який потребує належних санітарних умов та персоналу.
• Є простіший варіант: забір зразка крові з пальця. Але це капілярна кров, вона більш рідка і підходить лише для базових аналізів. При цьому з одного забору крові можна зробити всього 15-20 зразків.

У Theranos почали працювати над пристроєм під назвою «Едісон» — це революційний аналізатор крові, «лабораторія на чіпі». За задумом розробників, забір крові у пацієнтів проводився через спеціальну капсулу, яку назвали нанотейнер.

Нанотейнер з краплею крові поміщали в «Едісон», де творилася магія. Вже за годину аналізатор видавав точні та докладні результати аналізів пацієнтів. Їх можна було зберігати у хмарі, інтегрувати до IT-екосистеми медицини, скорочувати бюрократію.

Теоретично все це звучало чудово: оптимізація одного з ключових елементів медичної діагностики за допомогою IT, можливість змінити правила гри на ринку з річним оборотом у $70 мільярдів.

Традиційний аналіз крові із пальця дозволяє провести приблизно 15 базових аналізів. Але в Theranos наполягали, що одна крапля крові дозволить їм провести цілих 240 різних тестів! Саме таку концепцію продавали інвесторам.

Зрозуміло, технологія «Едісона» і нанотейнера вимагала солідних інвестицій. І вони прийшли.

Питання грошей

На Theranos пролився рясний дощ з доларів. З одного боку, ідея була переконливою, за нею стояли вчені зі Стенфорда. З іншого боку, не останню роль вочевидь зіграла репутація та зв’язки сімейства Голмс — а це зв’язки у добірних вершках американського суспільства.

Стартап успішно просувався у ЗМІ: журналісти називали молоду бізнесвумен «Стивом Джобсом у спідниці», і вона активно підігравала, копіюючи його манеру виступів та звичку носити чорну водолазку.

Серед інвесторів Theranos були екс-президент США Білл Клінтон та медіамагнат Руперт Мердок. А до ради директорів входили колишні держсекретарі США Генрі Кіссінджер і Джордж Шульц, а також голова Пентагону при президентові Трампі Джеймс Меттіс. Вочевидь, таку компанію міг зібрати під одним дахом лише дуже серйозний та перспективний бізнес. Посадовці та бізнесмени вишиковувалися до нього в чергу, щоб інвестувати.

У ті золоті часи Forbes оцінював вартість Theranos у $9 мільярдів, а Елізабет Голмс регулярно входила до різноманітних рейтингів наймолодших мільярдерів світу.

А що з технологіями?

З технічної точки зору «Едісон» мало чим відрізнявся від вже наявного на ринку обладнання — у ньому була центрифуга та начинка для аналізу зразків крові. Нанотейнер не містив жодних нанотехнологій і в цілому був звичайною пробіркою з голкою.

При цьому робочого прототипу «Едісона» практично ніхто не бачив. На презентації Елізабет ходила з порожнім корпусом, у якому не було «заліза». Інвесторів доводилося переконувати в ефективності технології на словах, і Елізабет була в цьому майстром.

Глава дослідницького відділу Theranos Єн Гіббонс, якщо вірити ЗМІ, часто говорив Голмс, що презентувати пристрій та роздавати обіцянки, м’яко кажучи, передчасно. Він же вимагав зробити корпус «Едісона» значно більшим, що розцінювалося в компанії як відмова від головної фішки стартапу.

Сам прототип, якщо він взагалі був працездатним, міг сяк-так видавати все ті ж 15 аналізів, але аж ніяк не 240. Попереду були ще роки розробки та випробувань.

Однак Елізабет не могла роками чекати на дослідження, результат яких зовсім не гарантує успіху. Бізнес потрібно було розвивати, інвесторів вабили гучні заголовки новин, і вона справно працювала на них — у найгірших традиціях принципу Fake it ’til you make it. Так називають сумнівну, але робочу стратегію розвитку стартапів: імітувати наявність продукту, доки він не дійсно не буде створений.

Суть у тому, щоб презентувати технологію та вибити під неї фінансування, навіть якщо сама технологія існує лише у вигляді кількох загальних тез. На отримані кошти можна втілити технологію у життя. Ну або не втілити.

Інвесторам, наприклад, можна пообіцяти послуги автоматичного бухобліку на основі ШІ, а насправді доручити роботу не алгоритмам, а філіппінським бухгалтерам на аутсорсі. Це теж реальний кейс, який заслуговує на окрему увагу. 

Помилковий шлях

Ось за це і взялася Елізабет Голмс — вдарилася в маркетинг та імітацію технології, хоча її створення було справою далекої перспективи.

Це не завадило Theranos запустити випробування на людях. Добровольців запрошували до офісу, де стояв «Едісон». Вони здавали кров на аналіз і йшли до їдальні перекусити, а приблизно за годину отримували результати аналізів крові.

Зі сторони все було чудово, інвестори продовжували вкладатись у проєкт. Десь в ці часи до ради директорів компанії увійшов бойфренд та бізнес-партнер Елізабет Рамеш Бальвані, який ще зіграє в цій історії свою роль.

Наступним кроком стала спроба вийти на масовий ринок до справжніх користувачів. У стартапу з’явилися контракти на постачання аналізаторів до американської мережі супермаркетів SafeWay. Вони інвестували у постачання «Едісонів» для своїх магазинів $300 млн. Трохи згодом підключилися і мережа WalGreens — вони хотіли встановити експрес-аналізатори у свої аптеки.

Та в цей момент компанія зіткнулася з першими реальними складнощами. Спочатку постачанням зацікавилося американське агентство FDA — Федеральне управління з нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів. Вони знайшли у методиці роботи Theranos суттєві порушення, поставивши під сумнів точність аналізів та безпеку його роботи зі зразками крові.

При цьому сама компанія залишалася дуже закритою, всі співробітники підписували жорсткий договір про нерозголошення і дотримувалися його під суворим наглядом юристів. Виникли чутки, що в компанії панує токсична атмосфера, а тендітна Елізабет поводиться зі своїми співробітниками як справжній тиран!

Катастрофа

Протягом років Theranos не публікувала свої дослідження в рецензованих наукових статтях і не розкривала принципів роботи «Едісона». Закритість врешті зіграла з компанією злий жарт, адже ситуацію почали розслідувати експерти та журналісти.

У 2015 році The Wall Street Journal випускає великий матеріал про стан справ у компанії та знищує її публічний імідж. Суть статті в тому, що ключова технологія Theranos не працює, компанія фактично бреше інвесторам.

У статті журналіста Джона Керрейру описувалися абсурдні практики, згодом він присвятив Theranos цілу книгу. Скажімо, учасники тестів здавали кров і на прохання менеджерів йшли відпочивати. А їх зразки відразу вирушали не в «Едісон», а у лабораторію, де стояли класичні аналізатори Siemens.

При цьому навіть професійне обладнання не могло виконати 240 заявлених тестів, на яких наполягали в компанії. Щоб зробити більше аналізів, зразки доводилося розводити, і це знижувало точність діагностики. Для отримання державної сертифікації результати теж відбиралися — посадовцям від охорони здоров’я показували лише найуспішніші та найточніші тести.

Як з’ясувалося пізніше, Голмс знала про підготовку матеріалу і намагалася перешкодити цьому. Серед інвесторів Theranos був Руперт Мердок — один із співвласників WSJ, тому вона звернулася до нього. Але Мердок втручатися у роботу редакції не став.

У день виходу статті Елізабет дала інтерв’ю на ТБ, країна чекала від «нового Стіва Джобса» роз’яснень. Але вона обмежилася лише закидами до своїх критиків, не зумівши сказати нічого за фактами.

Незабаром настали наслідки. 2016 року американські регуляційні органи визнали одну з лабораторій Theranos небезпечною для здоров’я громадян. Через ненадійні тести лікарі могли призначати пацієнтам помилкове та шкідливе лікування.

Правоохоронні органи відкрили проти Theranos кримінальні справи про обман інвесторів. У 2018 році Голмс зіткнулася ще з низкою звинувачень, їй загрожувало до 20 років ув’язнення.

Судова тяганина

На судових засіданнях з’ясувалась безліч подробиць про таємне життя Theranos. Скажімо, чималу частку коштів від інвесторів Голмс та її вже екс-бойфренд Бальвані витрачали на розкішне життя.

Співробітників фактично змушували займатися підробкою та фальсифікувати результати тестів під загрозою звільнення. На додаток, юристи Theranos готові були кошмарити незадоволених фахівців судами навіть після звільнення — за розголошення комерційної таємниці.

У компанії процвітав принцип «незнання — сила». Співробітникам заборонялося згадувати у LinkedIn найменування Theranos та вказувати там відомості про свою посаду та обов’язки. Система була побудована так, щоби співробітники з різних відділів не мали можливості спілкуватися між собою.

Захистом репутації Theranos займалася недешева команда юристів, був навіть відділ правок статей у Вікіпедії.

Один із найсумніших епізодів стосувався провідного наукового співробітника Theranos Єна Гіббонса — він наклав на себе руки після багаторічної боротьби з раком, в атмосфері постійних конфліктів з Голмс та патентних суперечок. Після смерті науковця Елізабет замість співчуття затребувала у дружини Гіббонса віддати їй його робочий ноутбук.

Коли над компанією почали згущуватись хмари, інспекцію лабораторії Theranos на запрошення Голмс провів сам Джо Байден, який тоді був віце-президентом США. Байден тоді залишився задоволеним, але надалі з’ясувалося, що Голмс та Балвані привели його до «декоративної» лабораторії, розігравши цілу виставу.

Адвокати Голмс наполягали на її некомпетентності у лабораторних питаннях, перекладали провину на інженерів та науковців. А сама Елізабет на суді виставила себе жертвою: нею нібито маніпулював її багаторічний бізнес-партнер та коханець Рамеш Бальвані, який насправді і був головним лиходієм усієї цієї історії. Як кажуть, не все так однозначно, і всієї правди ми ніколи не дізнаємось.

Врешті Елізабет Голмс визнали винною у чотирьох випадках шахрайства з метою збагачення. Їй присудили 11 років ув’язнення. Рамеша Балвані судять окремо, вирок йому буде винесено за кілька тижнів.

Висновки

Що ми можемо здобути з цієї історії? Як мінімум запам’ятати, що хайп, авторитети та гучні імена абсолютно не гарантують успіху бізнесу чи розробки. Потрібно дивитися на продукт, за можливості вивчати його технології, обговорювати реалістичність стартапу з експертами, дивитися на ринок загалом.

Багато хто пророкував, що історія Theranos поставить хрест на всій біотехнологічній галузі, і навіть на культурі стартапів як такій. На щастя, цього не сталося, але інвестори стали набагато уважнішими.

Чи справді Елізабет Голмс від початку мала намір усіх надурити? Сьогодні фахівці дивляться на ключову ідею Theranos вже не так скептично, як 20 років тому — створення мікрофлюїдних пристроїв та компактних засобів діагностики вважається цілком перспективним напрямом у медичних дослідженнях.

Хто знає, можливо, дівчина і змогла б змінити світ. Якби не захопилася принципом Fake it ’til you make it, якби слухала своїх фахівців і не ставила маркетинг на чолі, якби банально не кошмарила своїх співробітників. Чудові уроки для будь-якого менеджера.