Зарплата на 24% менша: у чому різниця між чоловіками та жінками в ІТ

Співвідношення вірогідності прийняття на роботу, орієнтуючись лише на стать людини, починає змінюватися. Якщо раніше ми мали 90%, що на посаду візьмуть саме чоловіка, то зараз цей показник впав до 55-65%. Тобто ситуація змінилася на користь жінок, але, на жаль, суспільство досі не змогло викорінити цю упередженість.

Однак наразі у вас є чудові 35-45% бути обраною на посаду. І я б рекомендувала дивитися на це з філософської точки зору: якщо вас туди не взяли, отже вам туди не потрібно. Там, куди вам треба, усе складеться. Зрозуміло, що якщо його не складати — воно й нічого не вийде, треба й самій робити кроки в той бік.

«Я ні на що не спроможна?» Або яке ставлення чоловіків до жінок у робочих питаннях

Я, як і більшість дівчат, теж зустрічалася з певною несправедливою «конкуренцією». Коли прийшла до європейських партнерів у неприйнятній суспільством сфері для жінок і сказала, що маю гарну пропозицію. А вони мені всі такі: «А чоловік де?»

Я питаю: «Який чоловік?»

І чую відповідь: «Ну, ти від кого? Можна запросити на перемовини чоловіка?»

І це не єдиний кейс.

Маю ще один «гарний» приклад.

Шукала приміщення для придбання під мій освітньо-консультаційний ІТ-центр SkillsUp і телефонувала рієлторам. Домовилася про зустріч на одному з об’єктів — приїхала, ми зустрілися, починаю пояснювати деталі. Рієлтор мені каже: «А чоловік коли буде?»

Тоді я навіть не зрозуміла цього питання й не надала йому значення, продовжила дивитися приміщення, уточнювати деталі. А рієлтор знов починає: «Або ваш тато приїде?»

Усе ще не розумію, що відбувається. Йдемо далі.

Рієлтор каже: «Так, а чоловік все-таки приїде?»

Я питаю: «А до чого тут чоловік?»

І дістаю відповідь: «Треба, щоби дивився той, хто ухвалює рішення».

Тобто я йому взагалі не здалася людиною, з якою можна мати справу. Бо я жінка 🙂

Так, стереотипне мислення в рієлтора присутнє, але я пояснила, що я і є тією людиною, яка ухвалює рішення. У таких ситуаціях потрібно тримати свій внутрішній стрижень та знати собі ціну.

Коли ти вже знаєш, що такі ситуації існують — починаєш простіше до цього відноситися, пропрацьовуєш ці моменти. Моя історія закінчилася тим, що я сказала: «Чоловіка немає, є я». Подивились приміщення та все з’ясували без питань.

Тобто в якийсь момент тебе приймають. Я б могла образитись, але не зробила цього й дала зрозуміти, що я самостійно можу все обговорити, у мене є всі дані. І це спрацювало.

Таку ж аналогію можна провести й до робочого інтерв’ю — ви зобов’язані усвідомлювати свою цінність. Часто буває так, що дівчата її занижують, а хлопці — навпаки. Уявімо ситуацію.

Чоловік: «Хочу $5000».

HR: «Так ти ж нічого не знаєш».

Чоловік: «$5000».

…

Жінка: «Хочу $500».

HR: «Чому так мало?»

Жінка: «$400».

Камон, що тут відбувається? 🙂

Ми якось самі вважаємо, що не гідні більшого. Так, як ми сприймаємо себе, так сприймають нас і оточуючі. Пам’ятайте про це.

Стать та вік нічого не вирішує

Кілька днів тому мала телефонну розмову з подругою, яка обіймає дуже високу посаду. Вона поділилася, що в її компанії є явна проблема зі ставленням до жінок. І в неї був вибір: кинути все й піти, або ж сказати, що вона не потерпить такого й залишиться тут, щоби це виправити. Подруга обрала другий варіант.

Вона чітко розуміє: той факт, що вона жінка, не має впливати на роботу та сприйняття її як спеціалістки. Подруга визначила особисті кордони, усвідомлювала свою самоцінність, а тому постояти за себе не було для неї важким завданням.

Також у мене є класний приклад того, що в професію можна увійти, незважаючи на кліше про вік і стать. Мені надіслали резюме з акцентом на те, що жінці 45 років і вона розробниця з п’ятирічним досвідом, тобто почала свій ІТ-шлях у 40.

Поспілкувавшись із цією жінкою (давайте уявимо, що її звуть Ксенія), вона розповіла, що все життя була викладачкою, а згодом зрозуміла, що хоче програмувати. Почала це робити й усвідомила, що в неї виходить, і вона хоче продовжувати. Ксенія зрозуміла, що любить програмувати, працювати з базою, створювати запити, і неважливо, який це код та яка мова.

Жінка почала, коли їй було 40 років, і зараз вона програмістка з класною зарплатою.

Цей приклад — просто букет стереотипів: і про вік, і про стать. Але все вищесказане — реальний кейс жінки, що змогла увійти в ІТ, бо мала таке бажання.

У мене є ще одна чудова історія про чарівну, унікальну дівчину — докторку фізико-математичних наук. Вона викладала у внз, а десь у 28 років прийшла вчитися до SkillsUp на курс бізнес-аналізу. Показала неймовірна результати, почала працювати, викладати курс, і ми її взяли до себе на стажування. З нею я проводила звичайний one-to-one, ставлячи питання та будуючи їй план індивідуального розвитку.

У якийсь момент вона мені каже: «Так, усе добре, але, якщо чесно, я все життя мріяла програмувати». А далі фраза: «Але я розумію, що вже надто стара для цього».

І я така: «Що? Це не так, просто бери й починай програмувати».

Запропонувала стартанути з автотестування, вона погодилася. І ця дівчина дуже крута! Вона швидко почала писати автотести класно і правильно. Зараз дівчина Java-розробниця у Luxoft. Тобто всі проблеми та кліше були лише у неї в голові.

Захистити докторську — не страшно, вивчити за три місяці бізнес-аналіз як нову спеціальність та почати її викладати — не страшно, а піти в програмування — уже «надто» пізно.

Камон, бізнес-аналіз не пізно, а програмування — пізно? 🙂

От я цієї логіки не розумію. І те, і те щось абсолютно нове. Тоді чому одне здається страшним, а інше — ні?

Для мене це дуже навʼязано, обмежувально, зовнішньо — це не про тебе, а про когось, хто це придумав та транслює. А треба сісти й подумати — а що про вас? Чи кайфонула б я, якщо сіла та запилила вебсайт на будь-яку тему: про себе, дитину, хобі, кулінарію тощо? Тобто подивитися на це трохи інакше.

До мене приходять на карʼєрну консультацію й питають: «Як увійти в ІТ? Я — перукарка, як мені це зробити?»

Далі прошу розповісти про свою професію, як до неї прийшла, що тут подобається. Пропишіть це все на особистому сайті — усе, ви увійшли в ІТ. З улюбленої справи ви пішли найкоротшою стежкою — ділитеся тим, що знаєте, але через створення структурованої інформації у вебі. Це максимально швидкий шлях. Ним пройде, хто завгодно, якщо до цього були в іншій професії й гарно в ній розбираєтеся. Або та, у якої є якесь хобі, яким вона сильно захоплюється.

Тобто треба просто розширити погляд на це все та змінити перспективу. Якщо подивитися під іншим кутом — спробуйте, це буде ваш експеримент. Зробіть для себе щось і далі зрозумієте, чи підходить воно вам.

Чи є відмінність між чоловіками та жінками в ІТ

Статистика — жорстока штука, яка показує, що різниця є.

На однаковій посаді жінки отримують на 5-24% менше за чоловіків та повільніше просуваються кар’єрними сходами.

Дослідження Glassdoor зазначає, що гендер може бути причиною такої відмінності, але не є основним чинником. Головною причиною вони вважають різницю між вибором спеціалізації в жінок та чоловіків. Тобто дівчата нерідко можуть обирати професію, де потенційно платять менше — так, наприклад, стається, коли ви боїтеся йти у технічний ІТ-напрям, бо це «не жіноче» 🙂

Якщо казати про різну зарплату в чоловіків та жінок на однаковій посаді, частково в цьому є й наша провина — ми часто мовчимо, коли треба говорити та відстоювати себе. Здебільшого зараз я кажу про жінок із пострадянського простору — частіше перетинаюся саме з ними.

Мовчати й не висовуватися — саме таку позицію приймали більшість із нас. Раніше. Зараз тенденція змінюється, шаблони руйнуються, а стереотипи спростовуються. Жінки почали говорити та відстоювати себе, власні думки, ідеї, проєкти.

Мовчати — більше не про нас. Нарешті, наш голос став гучнішим. Думаю, саме через це ми скоро прийдемо до того, що рівень зарплати в жінок та чоловіків зрівняється.

До того ж, у нас було багато навчальних ІТ-курсів для школярів. І дівчата, яким зараз 12–14 — це вже інше покоління, багато з яких, до речі, доньки айтівців. Вони вже виховувалися без цих стереотипів. Я бачу їх у дівчат 20+, а в тих, хто молодше — ні.

У нового покоління вже майже немає думок про те, що математика чи програмування — не для жінок. І це чудово.

Якщо вас досі не підвищили, хоча ви чудова спеціалістка, моя рекомендація в цьому випадку: говоріть, діліться своєю думкою. І вас почнуть слухати. Якщо ні — шукайте місце, де це будуть робити.

Але якісь рольові моделі мають бути. Жінки, які зараз круті та біля керма — це ті, хто не побоялися показати себе й висловити особисту думку. Робіть так само і ви досягнете успіху в тій сфері, яка вам подобається найбільше.

Читайте також: «Розробка — не жіноча справа»: чотири факти, які доведуть вам протилежне