«Усі думають, тут золотом намазано. Намазано — та чимось іншим»: 12 гарячих питань про IT з Сергієм Бабічем

IT-індустрія оточена різноманітними (часом — дуже дивними) міфами, створеними не тільки з боку людей, не знайомих з айтішкою, а й самих розробників.

Чи справді програмісти — генії? Чи варте «залізо» від Apple своїх грошей? Брехати в резюме або не треба? Всі ці питання розбираємо з досвідченим розробником та блогером Сергієм Бабічем в інтерв’ю.

---

— Як ви прийшли до ІТ-індустрії та чому тут залишились?

— Бо їсти хотів.

Це сталося 12 років тому. Я до того уже був умовно в навколоайтішній сфері — сидів у Житомирі у маленькій компанії, робив вебдизайн тривалий час. Потім з роботою стало туго — пішов на фріланс, де малював всілякі банери. Але за доволі короткий проміжок часу перейшов у веб. Захотів до офіса, а у кума знайомі якраз шукали людей в маленьку таку компанію, що нині має назву Viseven. Зараз це доволі велика компанія, вони знайшли свою дуже специфічну нішу та бурхливо зростали.

Так я попав в те, що можна умовно назвати класичним українським ІТ — з проєктами, з фронтендом на JS, а не просто версткою HTML/CSS. Не те щоб я собі бурив шлях в айтішку і дуже хотів працювати саме так… Але залишився в цій сфері. Швидше тому, що сподобалась робота, бо з грошима в ті часи тут було так собі. Зіркових зарплат по вісімсот тисяч мільйонів доларів на рік не було

В нас була класна команда, ми дуже сильно росли технічно. А потім пішли своїм шляхом один за одним. Мене покликали до Львова, я попрацював там в одній компанії, втягнувся. Чисто для приколу назначив п’ять інтерв’ю, за результатами трьох отримав офер. Обрав найкращий і лишився. Працював у GlobalLogic,  Lohika, N-iX, двох стартапах.

— Чи потрібні курси, щоб потрапити в ІТ?

— Днями мав цікаву розмову зі студентом, якому проводив консультацію. Сказав йому: «Тобі курси точно не потрібні. Твої курси — це 5 років університету. Здобувай нормальну освіту та йди працювати. Використай цей час нормально». Чесно кажучи, якщо в мене буде співбесіда, де двоє людей будуть з однаковими результатами, але в однієї людини будуть курси, а в іншої — ні, то я виберу ту, в якої їх немає. Тому що людина сама змогла вивчитись.

З вищою освітою — інше питання. Зараз «вишка» хороша — вона не суперсучасна, але більш відповідає реаліям, ніж освіта моїх часів. Тож, якщо є можливість, вам пасує, є натхнення ту «вишку» закінчити, то варто це зробити. Вона як мінімум відкриє шлях у компанії за кордоном.

Хоча «вишка» не потрібна в IT всім фахівцям, як і в будь-якій сфері. Вона для людей, які б хотіли розвиватись далі у своїй ніші. Я взагалі вважаю, що вища освіта має йти поверх професійної (яка в Україні нерозвинена) і отримувати її варто, коли ти хочеш поглиблювати знання та йти в науку. А не для того, щоб був диплом заради диплома або відкосити від армії.

— Де краще працювати: у продукті, аутсорсі, на фрілансі?

— Кому як. Я — за продукт, мені дуже подобається. Загалом айтівцям я б радив спробувати все перераховане. Фріланс — не для всіх, він для суперорганізованих людей. Кажуть, що ремоут — це те саме що фріланс. Ніф*га. На ремоуті за тебе роблять кучу роботи інші фахівці компанії. На фрілансі — ти сам собі РМ, бухгалтер, ти — людина-оркестр. Треба бути суперорганізованим, щоб все встигати. До того ж проєкти не тривають по півроку-рік: виконав замовлення — поїхав далі. Треба крутитись як білка в колесі.

Аутсорс та аутстаф, мабуть, більш пасує тим, кому подобається сидіти та виконувати поставлені задачки. В аутсорсі теж можна професійно рости, попадати в класні проєкти, але ти не працюєш напряму з клієнтом. «Тюлєй» ти отримуєш не від замовника. Мені така модель не дуже подобається, але там теж можна знаходити свої плюси.

Мені дуже пасує продукт, коли ти залучений напряму. Це не означає, що кожен джуніор може на СЕО накричати, але мені подобається близькість до проєкт оунерів, холдерів. Ти можеш прийти та поговорити з ними відверто, розібратись, вплинути на те, що відбувається, більш широко застосовувати свій досвід. Це те, що я спробував у стартапах.

— Чи можна сказати, що в ІТ 10-12 років тому було краще?

— Залежить від того, що мається на увазі. Раніше в айтішку було легше потрапити. Якщо ти нормально у двері зайшов та ложкою в рот попав — все, ти сіньор. Але айтішка — одна з найдинамічніших сфер. Вона розвивається шаленими темпами. Сказати, що щось колись було краще чи гірше, складно.

По технології було гірше — все в зачаточному стані. Ти робив прості речі складно, зараз — навпаки. З іншої сторони, дещо було краще — була атмосфера гіковська, в айтішку не ломився кожен третій. 10-12 років назад на програмістів дивились як на лохів — сидить за компом і щось незрозуміле робить. Зараз всі ломляться — думають, золотом тут намазано. Намазано, ага, але чимось іншим. Завжди в IT було з якоїсь сторони погано, з якоїсь — добре.

Зараз мені подобається, що є куча класних технологій, веб розвивається, розвивається технологічна платформа. Купа приколів, деякі речі зараз в рази легше робити, ніж колись — можна створювати такі проєкти, які фізично не могли існувати 7-8 років тому. Подобається постійна динаміка.

— Чи допомагає брехня у резюме знайти роботу?

— Не пробував жодного разу.

— А знайомі?

— Я з такими не дружу.

Брехня все одно вилізе. Якщо на ринку оверхайрінг, коли очі закривають на якісь речі та наймають, щоб застафити позицію, ще може прокотити. А коли все повертається до норми або ми влітаємо в кризу (як от зараз), казкарі вилітають з компанії в першу чергу, бо брехню видно. Дай Боже, щоб за той час, поки ти працював, ти навчився тому, про що збрехав.

Та й що значить брехня в резюме? Написати про те, про що не маєш уявлення? Такі «душні діди», як я, інтерв’юєри — ми шаримо, коли в резюме прибрехнуто. Ти порівнюєш, коли читаєш резюме, час досвіду, проєкти. Розумієш, що людина могла знати, що прибрехала, або чим у вільний час займалась.

— Кар’єра в ІТ — це благо чи зло?

— Як будь-яка кар’єра в інших сферах — кому як. Якщо без фанатизму займатись кар’єрою, планувати свій розвиток, ставити якісь цілі, досягнення, щоб інші сфери життя не страждали, то файно. Якщо рватись по драбині нагору, ступаючи по головах, ігноруючи все навколо, так в будь-якій кар’єрі це зло!

Якась кар’єра — це завжди добре. Але якщо у людини немає амбіцій, то кар’єра їй не вперлась нікуди. Раз в п’ять років її будуть “за шкірочку” переводити на посаду вище, давати сіньора за вислугу років, і їй нормально. Ми не можемо засуджувати — людям це ОК.

В мене останнім часом з’явились амбіції, я хочу досягти класних вершин. Кар’єра — це завжди добре, якщо бачиш сенс та шлях, куди вона йде.

— Чи можна побудувати в айтішці класну кар’єру, знаючи тільки одну мову програмування?

— Слизьке питання. Якщо ми говоримо про веб, це різноманітний зоопарк. Там є ноди, бекенди, фронтенди — все, що завгодно. Якщо ти шариш в JS, в тебе постійно буде купа варіантів. А якщо сидиш на стільці та кажеш: «Тільки React, більш нічого, все інше — гівно», то далеко не поїдеш. Технічним спеціалістом ти можеш бути до певного рівня. Можеш бути суперським технарем, але далі лінійного розробника не поїдеш. Можеш стати крутим сіньором, який лузає алгоритми — замість ігор на телефоні в туалеті їх пише, — але це буде твоя стеля.

Кар’єра в IT — це чим вище, тим більше ти працюєш з людьми, навіть якщо ти техлід. Повинні бути софт скіли, суміжний досвід, розуміння функціонування продукту, бізнесу. Чим вище — тим менше технологічна складова впливає на цей процес.

— Який неочевидний вчинок може зламати кар’єру в ІТ?

— З тих байок, які я чув у спільноті, навіть якщо наср*ти на столі у директора — це не самий критичний випадок. То, мабуть, треба ходити по центру Львова з російським прапором, кликати Путіна і бути у футболці з логотипом твоєї компанії. Ну, щоб всі бачили, де такий дебіл працює.

Щоб саме айтішний вчинок зламав айтішну кар’єру — я такого не знаю. Положити прод? Всі хоч раз в житті прод ложили. Якщо якийсь джуніор поклав базу в проді так, що її не можна відновити, так це провина не джуніора! Це провина всіх людей, які працювали над цим проєктом та не подумали про безпеку.

Айтішка — це механізм, де купа деталей, що працюють разом. Навіть якщо деталька зламалась, машина працює далі. Цю детальку можна переставити в інше місце. На неї будуть косо дивитись в одній компанії, а в іншій — ні.

Тож з професійної точки зору сумніваюсь, що є щось таке, що залишать тебе без роботи назавжди. Хіба що доведуть, що ти своїм кодом вбив 100 тисяч людей — спеціально написав говнокод, і робот-хірург замість того, щоб вирізати нирку, перерізав пацієнту горло. Але то ще довести треба. З людської сторони можна вбити кар’єру дуже просто, а з технічної — не чув.

— У суспільстві існує думка, що у програмуванні працюють генії. А чи бувають програмісти дурнями?

— Абсолютно. Дурні є скрізь, і в набагато більшій кількості, ніж люди собі уявляють. Просто рівень дурості різний. Наприклад, є людина, яка випадково потрапила на роботу — вона не розуміє, як все працює, а її розумові здібності не дозволяють розвиватись технічно. Це безневинна штука. Для певних задач в айтішці потрібні і такі люди.

А є такі, що шарять, розумні, але мудаки. Або дурні в побутовому плані. Людина може бути хорошим програмістом, але емпатії нуль. Ти розказуєш, що в тебе щось х*рове сталося, вона тобі у відповідь як наверне — хоч стій, хоч падай. Різне буває.

Для того, щоб бути програмістом, не потрібно бути генієм. Повторюся: треба шарити у математиці та мати абстрактне мислення. Математику теж не потрібно шарити на рівні «чорної магії». Просто треба розуміти, що 2+2=4. В будь-якій сфері немає геніїв. Не знаю, звідки цей міф пішов. Можливо, раніше, коли треба було писати суперскладний код, щоб щось працювало… А сучасне програмування набагато легше, ніж 20-30 років тому. Я б сказав, в айтішці зараз не дурні за розумовими здібностями, а дурні по життю.

— Після 40 років світчитись в ІТ пізно?

— Коли говорять: «Хочу свічнутись в ІТ», то для людей це звучить як «піду в фронтендщики». Але ІТ — це купа різних професій. І є купа неайтішних фахівців, чий професійний досвід класно лягає на айтішку. Тому я не бачу проблеми. Мені 36 років, я теж не молодий.

Що таке 40? Нормальна точка в житті, коли ти можеш подумати: «Ну його нах*р — те, чим я займався», зважити всі ризики та вирішити перейти в айтішку. Якщо до цього свідомо підходити — зважаючи на те, що ти вже вмієш, який досвід є релевантним, то перехід може бути успішним. Якщо людина працювала головою відділу в великій державній організації та раптом йде формочки верстати — це, з моєї точки зору, дурновато. А якщо людина хоче бути проджект менеджером або HR, бо вона шарить, як працювати з людьми — це гарне рішення. Навіть якщо раніше працювала на заводі, але мала тисячу підлеглих. Чому б ні?

То навіть на краще. Всі такі ніжні в ІТ — йде хлопчисько зелений у компанію PM працювати, а на нього раз плюне 40-річний сіньор, який в сраці всіх колупав… І що йому скажеш? А от коли буде над сіньором такий самий РМ — то може й у носа прописати. Фігурально.

Я вважаю, що нам пора давно від тої стигми, типу «ти старий, сиди та не висовуйся», позбуватись. Це ср*ний совок, коли ти з університету вийшов на завод і там за сорок років праці вмер. Тоді люди гадки не мали, що таке світчинг. Зараз в чому проблема? Ти маєш один досвід, хочеш його застосувати в іншій галузі — будь ласка. Але що наше суспільство любить? Ейджизм та сексизм. Купа лайна в головах заважає людям бути людьми. Я не бачу сенсу підтримувати дискримінацію. Хочеш, можеш собі дозволити цей перехід — вперед, хоч в 40, 50, 60 років. За кордоном на вік ніяк не дивляться.

— Чи можна сказати, що гуманітаріям в технічні спеціальності в ІТ — зась?

— Ні. Я знаю багато людей з гуманітарними освітами, вони нормально працюють. Людина помилилася, коли освіту здобувала — думала, що їй подобається розбирати правила української мови, а насправді їй подобається сидіти в бекенді й запити в базу посилати. Гадаю, це був мінус нашої освітньої системи: в 16 років виходиш зі школи — вирішай, ким ти хочеш бути. В 16 років все, що я хотів — то дупи мацати, а мені кажуть професію на все життя обирати. Через це люди робили купу помилок. Зараз з цим трохи по-іншому, бо вже є 18 років і трохи більше клепки.

На справді це якась дебільна штука — поділ на гуманітаріїв, технарів. Маєш абстрактне мислення та розуміння основ математики — ласкаво просимо у програмування. Ти просто не будеш розробляти складні операційні системи на перших порах. А може в тебе навпаки відкриється третє дихання і покажеш себе суперпрограмістом. Я в цьому не бачу ніяких проблем.

Хочеш — пробуй. Проте саме зараз це ризиковано — кидати все та йти в ІТ, бо тут така черга, що капець. Але в кращі часи — пробуй. Якщо взяли, значить, підходиш за якимось критеріями. Технарі та гуманітарії — це штучне поділення, яке так само тягнеться зі совка. Якщо я вчився на технічному, мені не можна брати художні книжки? “Технарка” відпаде?

— Чи можна зараз успішно працювати в ІТ без знання англійської?

— Трохи можна на початку кар’єри, але недовго. Мене смішить, коли компанії набирають джуніорів з вимогою «англійська, інтермедіейт». Вони що, будуть кожен день з клієнтом тригодинні мітинги робити? Нащо людей мучати? Облиште бідолашних джунів, мову можна під час роботи підтягнути. Мідл, сіньор — так, їм потрібна англійська, особливо якщо працюють з іноземною командою. Там потрібна постійна комунікація. І чим вища позиція, тим кращою має бути англійська, а не «ю ас мані — ві ворк».

Якщо дивитись зі сторони професійного розвитку, іноземна мова не завадить, бо дуже велика кількість навчальних матеріалів публікуються англійською. Бо немає адекватної альтернативи. Зараз пішла непогана хвиля створення україномовного контенту, до чого я теж свою лапку прикладаю та закликаю інших фахівців робити те саме. Але у порівнянні «північними сусідами» ми втратили років 20. Коли можна було робити україномовний інформаційний професійний простір, всі заглядали до рота русні, через що втратили купу часу. Зараз намагаємось у режиму паровоза наздогнати.

Глобальна спільнота розмовляє англійською, практично все виходить англійською. Якщо ти хочеш бути на коні, бути в курсі речей, англійська — must have, хоча б щоб читати. Не обов’язково спікати на рівні Тома Шелбі.

— Техніка Apple — це справді кращий вибір для розробника чи просто дорогі понти?

— Не знаю. В мене зараз Asus Zenbook, я з Windows давно. Мені вистачає. Кажуть, MacBook краще — чим? Тут згадую старий внутрішній жарт — з часів, коли грали в автоквест Це насамперед міська гра, де команди на авто пересувається загаданими місцями, вирішуючи загадки, зустрічаючи своєму шляху агентів/акторів і виконуючи завдання різного роду з командами з різних міст, у тому числі мого Житоміру. Харківські друзі казали після гри: «Харків луччє чим Житомир». Ми: «Краще чим?». А нам: «Чим Житомир». Так само приблизно я бачу оце міряння macOS та Windows.

Зі свого досвіду скажу, що ноутбука з Windows достатньо для моїх задач з головою. Там є, що мені треба. Купляти MacBook просто тому, що це MacBook, не бачу сенсу. Якщо людям зручна екосистема, інфраструктура Apple — я не буду тримати їх за руку та кричати «Стій!». Якщо об’єктивно, конкретно для цього списку робочих задач «мак» підходить краще, ніж будь-яке інше рішення, чудово — ти підібрав правильний інструмент. А просто платити 5 тисяч доларів, щоб яблучко блищало… Мені «вінди» достатньо. Зараз дивишся на техніку з точки зору дорослого і понтуєшся не дорогими речами, а тим, що ти ними можеш зробити. Цим можна понтуватися.

Про лайку, токсичність, Stack Overflow та лайфгаки, як вибити кращі умови роботи, читайте у продовженні інтерв’ю незабаром на Highload.