«Всі взяли себе в руки і працюють на максимум — по 10 годин на день»: як айтішники повертаються до роботи, незважаючи на війну

Команда Pingle Game Studio намагається по-своєму долати труднощі війни і повертатися до роботи. Як їй це вдається — розповідаємо у нашому матеріалі.

Волонтерство та робота допомагає не здатися

Content Manager у Pingle Game Studio Тимуру Солоду пощастило застати початок війни у Дніпрі. Порівняно із Харковом, Києвом, Сумами, Черніговом та іншими обласними центрами, по цьому місту майже не прилетіло.

«Тому в перші дні я відчув той самий синдром провини вцілілого. Було соромно, що я маю змогу працювати на комфортному робочому місці в офісі з кавою та печивком, в той час як київська та харківська команди ховаються у бомбосховищах та підвалах, організовують вилазки в офіс, щоб врятувати обладнання, доповідають, що прилітало по їх вулицях. Хтось вже бачив загиблих, хтось втратив житло, а я ніби спостерігаю це з іншого континенту, а не з міста за пару сотень кілометрів», — каже Тимур.

Як не банально, подолати паніку та відчуття провини допомогли три речі:

1. Волонтерство. В перші дні була неймовірна кількість роботи для волонтерів: збирали одяг, шукали по місту рідкісні ліки, закуповували та відвозили продукти для біженців та військових. У волонтерському центрі також була купа фізичної роботи — сортування одягу та харчів, завантаження автівок, приготування інгредієнтів для маскувальних сіток та «Бандера-смузі». Тимур каже, що дивився в обличчя присутніх людей. Тут були всі — від дітей, хіпстерів, іноземних студентів та знайомих спортсменів до літніх людей та тих самих легендарних дніпровських безхатченків, які поділилися запасом пляшок. Він зізнається, що відчуття єдності та причетності до чогось корисного надихає та допомагає не панікувати.
2. Робота. Вже багато було сказано, чому саме ІТ-галузі треба зараз не втрачати обертів. Зараз працівники IT-сфери — чи не єдине джерело іноземної валюти в країну. Тимур певен: цим треба користуватися, особливо якщо ти у відносній безпеці. Не в усіх колег є змога працювати в такому ж комфорті: хтось вимушений переховуватися, хтось евакуювався і зайнятий налаштуваннями нового робочого місця, хтось долучився до ЗСУ та тероборони. Щоб хоч частково перекрити роботу цих людей, треба бути максимально ефективним.
3. Допомога ближнім. Під час волонтерки часто не бачиш кінцевого результату твоєї роботи. Але допомоги потребували в тому числі й люди, яких Тимур знає особисто. Він каже, що їхня вдячність особливо надихає: «Зараз у моїй квартирі живе вже друга родина харківських колег і, скажу я вам, це зближує набагато сильніше, ніж будь який корпоратив чи тімбілдінг».

Замість висновку, Тимур дає три банальні, але дієві та перевірені на собі поради:

• Не волонтерте собі на шкоду. Не треба віддавати останню куртку, микрохвильовку, гроші чи їжу, яка вам також знадобиться. Ви ж не хочете, щоб допомога знадобилася вже вам?
• Не вмикайте новини під час роботи. Навіть фоном. Це неймовірно відволікає та накручує. Тимур користується Pomodoro, але вже не для балансу «робота/відпочинок», а для «не можна дивитись новини/можна дивитись новини».
• Їжте, пийте, та спите. Україна потребує вас у найрезультативнішому стані. Не дозволяйте війні порушувати ваші особисті потреби.

«Я почала працювати навіть більше, ніж до війни»

PM Team Lead у Pingle Game Studio Оксана Хачко вирішила залишитися у своїй домівці в Києві. Особисто їй спокійніше знати, що вона за потреби зможе захистити свій дім.

«Розумію, що є багато професійних захисників, і я зі своїм кухонним ножем не зіграю глобально ніякої ролі, але все дороге серцю захистити зможу. Наприклад, нашого офісного тотемного дракончикаОксана прихистила у себе офісного хамелеона., про якого піклуюся, поки київський офіс Pingle Studio зачинений», — каже спеціалістка.

Оксана каже, що зараз продовжує повноцінно працювати, навіть більше, ніж до війни. Клієнти активно підтримують проєктами, і вона, як PM Team Lead зазначає, що має виправдати таку довіру до компанії.

«З командою мені дуже пощастило, всі оперативно взяли себе в руки і працюють на максимум: не лише в будні, а й вихідними, не по 8, а по 10 годин».

Є ситуації, коли колеги залишаються єдиними годувальниками у сім‘ї, тому мати роботу зараз і забезпечувати своїх близьких — дуже цінно. Всі дорослі люди і розуміють це.

«Є, звісно, і одиниці, яких війна зовсім вибила з колії. В таких випадках ми спілкуємося з людиною і даємо знати, що вона не одна, намагаємось допомогти, наскільки маємо змогу. Ми всі це пройдемо разом. Якщо звичайної розмови недостатньо — звертаємось до команди People Partners, які надають психологічну підтримку вже на професійному рівні. Всі працюють над тим, щоб підняти бойовий дух наших колег», — зазначає Оксана.

Вона каже, що робочий розпорядок дня особливо не змінився, але рівень комунікації з колегами — так. В перші дні війни ніхто не випускав телефони з рук, щоб бути в курсі останніх подій в житті один одного.

Зараз потреба не виходити з дому не дошкуляє — достатньо тих вилазок за продуктами, які Оксана робить один-два рази на тиждень.

«Сили на роботу і збереження продуктивності я навчилась черпати вдома. Зазвичай це такі буденні атрибути мирного життя як хороший серіал ввечері чи гра».

Проте спеціалістка зізнається, що відмовилась від напружених сюжетів: «Зараз я б не ризикнула запустити свою улюблену The Last of UsКомп'ютерна гра в жанрі action-adventure з елементами survival horror та стелз-екшену, розроблена студією Naughty Dog та видана Sony Computer Entertainment. — напруги і в житті вистачає, хочеться відволіктися від неї чимось легким і позитивним».

Оксана помітила, що в поточній ситуації дуже допомагає фокусування на комусь своєї турботи. Вона вважає, що саме через це зараз дуже популярне волонтерство: коли ми допомагаємо комусь, то робимо добре й собі, адже відчуття паніки заміщується відчуттям обов’язку перед кимось, хто потребує допомоги.

«Не раз відчувала такий лікувальний ефект турботи про когось. Піклуючись один про одного ми стаємо сильніші та впевненіші в тому, що все буде гаразд. І навіть в найгірших ситуаціях знайдемо разом вихід», — каже вона.

Працювати, підтримувати кешфлоу в країні, допомагати армії та волонтерам

Game Designer у Pingle Game Studio Рустам Тагієв каже, що залишатися на плаву в умовах війни йому допомагає наявність робочих задач і комунікація з командою.

Дизайнер каже, що працювати мотивує усвідомлення того, що твоя робота комусь потрібна — колегам, замовникам, гравцям по всьому світу.

«А ще, виконана робота — це дохід, з якого ти можеш підтримати свою сім’ю, армію та країну».

«Та й насправді робота — це чи не єдине, що допомагає відволіктися від постійного скролінгу новин», — зізнається Рустам.

Дизайнер каже, що мав синдром вцілілого у перші дні війни, а зараз стало трохи легше, бо зробив декілька висновків для себе:

• В Україні тисячі, мільйони неймовірних, відважних надлюдей. Ти не найкрутіший, не найсміливіший від усіх. Не найсильніший і не найкорисніший. І це НОРМАЛЬНО.
• Do your part. Працюй на своєму місці, підтримуй кешфлоу в країні, допомагай армії та волонтерам. Задонать (але не всі свої заощадження), здай кров, віддай одяг, який не носиш (не обов’язково все одразу). Будь добрим та ввічливим до людей навколо.
• Війна так чи інакше торкнулася чи торкнеться кожного з нас. Зараз ти у більшій безпеці та комфорті, ніж хтось інший, та це може змінитися у будь-який момент. Тож прибережи ментальні та фізичні сили — вони ще знадобляться.
• Не накручуй і не панікуй. Паніка — це поразка.
• Завжди будь на стороні добра, бо добро — переможе.

Рятувати себе — це нормально

Office Manager у Pingle Game Studio Олена Савченко зараз перебуває у Львові. Каже, що давно хотіла його знову відвідати — от і склалися обставини.

«Мої рідні перебувають у гарячій точці і поки що зв’язку з ними немає. Але я точно знаю, що можу допомогти своїм співробітникам та їхнім близьким», — каже Олена.

Займаючись облагородженням нового офісу у Львові та релокацією співробітників, спеціалістка каже, що відволікається та ще раз усвідомлює, наскільки має круту команду: «Ми дуже велика та весела Pingle Family! Я рада бути в цьому місці разом з ними».

«Є й дуже потужний синдром вцілілого. Щоб позбутися його, я аналізую все корисне, що я зробила за день для людей».

Олена намагається відволікатися на фільми та спілкування з друзями. Часто вмикає голову і нагадує собі, що:

• рятувати себе — це нормально;
• допомагати фізично людям, які потребують — це добре;
• допомагати фінансово, якщо є можливість — чудово;
• і звичайно ж, підтримувати тих, хто поряд, і тих, хто на відстані — правильно.

Вона впевнена, що якщо вірити в краще, то так воно і буде!

Слава Україні 💙💛