Микола Сарри

Вчорашній програміст став тимлідом. За власним бажанням чи ні, та його обов’язки сильно змінилися. Як і будь-якому початківцю, йому потрібно навчитися давати підлеглим зворотний зв’язок. Адже тепер він відповідає не лише за себе, а й за команду.

Сьогодні я розберу та зруйную міфи про можливості розробника та його інструменти, а також популярні міфи про кар’єру айтівця.

Головні ролі у будь-якому проєкті відіграють архітектор та менеджер продукту.

Любити свою роботу і багато працювати — добре, вміти вчасно розпізнавати вигорання — ще краще. Але для багатьох визнати своє вигорання означає проявити слабкість.

Блукаючи інтернетом, можна помітити одну цікаву особливість. Усі парадигми програмування сприймаються людьми спокійно. Про процедурне програмування говорять спокійно та про модульне. Декларативне програмування — жодних бур, хвилювань чи холіварів. Функціональне — те саме. І лише навколо ООП не вщухають бурі. Одні верещать від нього в захваті, інші, навпаки, хаять.

Це правда, що мислення програмістів влаштовано інакше, ніж в інших людей. Але нещодавно вчені приступили до вивчення впливу програмування на мозок і дійшли цікавих висновків.

Окрім технічних знань та англійської, важливу роль у IT відіграють так звані софт-скіли — особистісні навички. Основні з них – уміння спілкуватися та робота в команді. Вони не відіграють важливої ролі на позиціях до рівня сеньйора, а ось починаючи з цієї позиції і вище ці навички означають не менше, ніж технічні скіли.

З цієї статті ви дізнаєтеся, чому ми залипаємо в соцмережах замість роботи та навчання, а також як обдурити мозок і ефективно вчитися.