«Я сплю на роботі». Історія айтівця, який не цурається сієсти посеред робочого дня

Я сплю на роботі.

Іноді по 10-15 хвилин, іноді цілу годину вдається. Дивлюсь в свій Google Календар, оцінюю, скільки часу у мене між мітами, скільки мені треба на те, щоб прокинутися та підготуватися, і якщо часу достатньо — ставлю будильник на цей проміжок часу, і лягаю опрацьовувати абстрактні концепції.

Поспати в робочий час вдається не кожного дня. В пріоритеті все одно залишаються робота. Навіть якщо до міта ще багато часу, але я маю чим зайнятися терміново, то я не прокрастиную і не відкладаю на потім, а роблю свою роботу.

До того ж, у мене гнучкий робочий графік. Я можу почати свій робочий день о 7-8 ранку, а закінчити його о 8-9 вечора. А протягом «робочого часу» відвести дітей в школу, приготувати сніданок, збігати в магазин, чи навіть поспати.

Головне, щоб всі задачі команді були поставлені та роз’яснені, необхідні звіти були готові, і на будь-яке питання по моїм проектам я міг надати вичерпну інформацію.

Спати, чи не спати вдень — залежить від людини, від навантаження, від того, як добре вона спить вночі, та від інших багатьох факторів. Тому комусь одному підходить поспати вдень 1-2 години, комусь достатньо 10-20 хв., щоб збадьоритись, а комусь краще вдень не спати, бо після цього дуже важко повернутись в продуктивний стан.

Я описав свій особистий досвід і не претендую, що він підходить усім. Будь ласка, прислухайтесь до власних потреб та до самопочуття, і не треба вважати мої дописи закликом до дії!

Я просто хвастаюся, що сплю на роботі.

P.S. Якщо чесно, то навіть якщо всі умови збігаються так, що можна було б зробити перерву, то в робочому меседжері хтось з команди може раптом звернутися з новим питанням, або робочих чатах може початися якесь важливе обговорення, і я краще долучуся до обговорення, ніж втрачу таку можливість.

Цей текст з особистого блогу, опублікований з дозволу автора.