«Я ніколи не повернуся в офіс»: 20 мудростей старіючого програміста
Кожному розробнику відомі шляхи кар’єрного зростання — якщо працюватимеш добре, рано чи пізно почнеш делегувати та перейдеш в управління як тім- або техлід, проджект-менеджер і так далі. Насправді виходить не завжди так. Сорокарічний айтівець, який все життя пропрацював програмістом, поділився своїми думками в блозі Hey.
Далі — від першої особи:
- У порівнянні з молодшими версіями мене сьогодні я почуваюся на висоті. Звичайно, набуті технічні знання допомагають, але досвід та вміння швидко знаходити підхід до роботи мають більш важливе значення. Я думаю, що сьогодні як фахівець я набагато кращий, ніж 15 років тому, і сподіваюся, що набагато гірший, ніж через 15 років. Це почуття безперервного навчання для мене — безцінне.
- Робота з людьми, у яких ви можете чогось навчитися — чудове джерело мотивації.
- Я зберігаю багато недоліків, які у мене були на початку роботи, але тепер знаю себе і їх вплив набагато краще, тому можу спробувати протистояти їм.
- Моє бажання керувати людьми — на рекордно низькому рівні.
- Моє бажання обговорювати технічні речі з людьми, допомагати та отримувати від них допомогу — на рекордно високому рівні.
- Моя продуктивність набагато більш передбачувана.
- Раніше я був дуже чутливий до тону та манер колег на робочому місці. І я й досі залишаюся таким.
- Я навчився давати собі можливість переосмислити технічні виклики. Раніше я добивав їх до кінця; тепер же з радістю змінюю курс раніше — коли мені не подобається “запах” або пропадає “апетит”.
- Коли я приступав до роботи, ані секунди не думав про час, масштаби і власний інтерес. Тепер я рідко роблю щось, якщо сукупність цих факторів не мотивує мене.
- Мені не подобається міняти контексти. Мій ідеальний порядок денний складається з одного важливого завдання, на якому я можу глибоко зосередитися протягом кількох днів.
- Ефективне спілкування — це складна навичка, на розвиток якої йдуть роки. І вона необхідна, якщо ви хочете програмувати професійно.
- Я набагато більш обережний при деплої.
- Я гадки не маю, наскільки ефективне парне програмування. Моє бажання перевірити це дорівнює нулю.
- Так само я не бачу переваги об’єднання людей в одній кімнаті для вирішення якоїсь проблеми, і не зацікавлений це перевіряти.
- Після 10 років віддаленої роботи для мене майже неможливо було б повернутися в офіс.
- Мені подобається, коли мені кидають виклик, і мені подобається відчуття, коли на старті я не знаю, як вирішити проблему.
- Я універсал у душі. Коли надто багато роботи над інфраструктурою, я сумую за розробкою продукту. Коли дуже багато бекенда, мені не вистачає фронтенда. У цього є свої плюси та мінуси, але я приймаю, що це просто я так влаштований. Ніколи не розумів, чому деякі люди зневажають термін «фулстек». Адже це стан душі.
- Я дійшов висновку, що відповідальність є важливою перевагою на роботі. Середовище, де відповідальність цінується, необхідне розвитку свого здорового глузду.
- Я за умовчанням скептично ставлюся до всіх гарячих новинок у галузі програмування. Я думаю, що це обоюдогострий меч. У молодості все було навпаки.
- “Не важливо, як це виглядає на перший погляд, проблема завжди в людях” — думка Джеральда Вайнберга, по суті, вірна, і це потрібно мати на увазі всім технічно мислячим людям.
Так, спираючись на свій досвід, я не можу погодитись з думкою, що люди втрачають інтерес до програмування з віком. І стереотип, що літні програмісти працюють повільніше, роблять більше помилок і воліли б краще керувати програмістами, також докорінно не вірний.
Favbet Tech – це ІТ-компанія зі 100% украінською ДНК, що створює досконалі сервіси для iGaming і Betting з використанням передових технологіи та надає доступ до них. Favbet Tech розробляє інноваційне програмне забезпечення через складну багатокомпонентну платформу, яка здатна витримувати величезні навантаження та створювати унікальний досвід для гравців.
Сообщить об опечатке
Текст, который будет отправлен нашим редакторам: